Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Тарасевича Петра Петровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Петра ТАРАСЕВИЧА,

представника Громадської ради доброчесності Лілії СЕКЕЛИК,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Тарасевича Петра Петровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 Тарасевича П.П. призначено на посаду судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області на 5 років. Зараховано до штату суду наказом від 12 лютого 2014 року № 7/4. Дата складення суддею присяги – 31 березня 2015 року.

Указом Президента України від 08 лютого 2022 року № 42/2022 Тарасевича П.П. призначено на посаду судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області. 

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернувся Тарасевич П.П.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 Тарасевича П.П. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.  

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» та допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу, зокрема Тарасевича П.П.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі – Порядок), а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії Конкурсу.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.

У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернувся Тарасевич П.П.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

IІ. Встановлення результатів спеціальної перевірки.

Комісією проведено спеціальну перевірку, під час якої надіслано запити до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Міністерство освіти і науки України повідомило, що диплом доктора філософії DD № 2540, виданий Тарасевичу П.П. Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (далі – МАУП), не є документом встановленого зразка та не засвідчує наявність у нього наукового ступеня в Україні.

З інших уповноважених державних органів за результатами спеціальної перевірки Комісією не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Тарасевича П.П.

Оскільки згідно з положеннями пункту 3 частини четвертої статті 79-3 Закону результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання, оцінку зазначеній інформації буде надано при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.  

ІІІ. Норми права, які регулюють процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

Частиною першою статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 6.3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. Кваліфікаційне оцінювання проводиться відповідно до цього порядку.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі – Положення).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з пунктом 5.6.1 розділу 5 Положення критерії компетентності оцінюються так:

- професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів, з яких:

рівень когнітивних здібностей – 60 балів;

рівень знань з історії української державності – 40 балів;

рівень загальних знань у сфері права – 50 балів;

рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів;

рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів;

- особиста компетентність – 50 балів, з яких:

рішучість та відповідальність – 25 балів;

безперервний розвиток – 25 балів;

- соціальна компетентність – 50 балів, з яких:

ефективна комунікація – 12,5 бала;

ефективна взаємодія – 12,5 бала;

стійкість мотивації – 12,5 бала;

емоційна стійкість – 12,5 бала.

Абзацом другим пункту 5.7 розділу 5 Положення передбачено, що в разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Пунктом 5.8 розділу 5 Положення визначено, що критерії доброчесності та професійної етики оцінюються у 300 балів.

Згідно з пунктом 5.9 Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Приписами пункту 5.12 Положення встановлено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Згідно з абзацом другим пункту 5.12 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

ІV. Відповідність кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Заслухавши доповідача, встановивши результати спеціальної перевірки, дослідивши досьє кандидата, Комісією проведено співбесіду із Тарасевичем П.П. та встановлено таке.

IV.І. Критерій професійної компетентності.

Рішеннями Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 та від 11 вересня 2024 року № 270/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 08, 09 та 10 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (цивільна спеціалізація) у межах Конкурсу.

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року №№ 87/зп-25, 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03–07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.  

З огляду на зазначене вище Тарасевич П.П. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу:

Критерій	Показник	Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	44,3	341,3
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	142
	Здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації	115

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів, отриманих Тарасевичем П.П. за кваліфікаційний іспит, становить 341,3 бала із 400 можливих, що свідчить про відповідність кандидата критерію професійної компетентності.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду з листом № 21-6808/25, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання.

До Комісії 19 серпня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидата Тарасевича П.П. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

IV.ІІ. Критерій особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення встановлено, що особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність.

Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Кандидат зазначив, що рішучість з його боку проявляється в тому, що після здобуття вищої юридичної освіти у 2004 році, зважаючи на відсутність вільних вакантних посад в суді, він влаштувався на роботу на громадських засадах до районного суду. Тривала робота в судах на різних посадах, на які він погоджувався без сумнівів, на його думку, свідчить про рішучість та готовність до дій. Вважає, що призначення його на відповідальні посади в суді також свідчить про його показник відповідальності, про рішучість та відповідальність свідчить його рівне ставлення до всіх, сумлінне виконання своїх посадових обов’язків.

Під час роботи на посаді судді рішучість та відповідальність демонструється ним щоденно під час ухвалення рішень, він намагається розглядати справи в найкоротші строки, незважаючи на надмірне навантаження та призначає до розгляду максимально можливу кількість справ, залишаючи час для складання процесуальних документів (повних текстів судових рішень) у розглянутих справах. На думку кандидата, не існує «важких» чи «легких» справ, однак є справи, вирішення яких потребує затрат більшого часу.

Водночас кандидатом у запропонованому Комісією опитувальнику зазначено лише загальні фрази без конкретизації та прикладів.

Наведені ж Тарасевичем П.П. під час співбесіди приклади рішучості та відповідальності описуються без чіткої демонстрації моральної дилеми чи необхідності прийняття рішень щодо них в складних умовах. Кандидат не навів прикладів застосування додаткових, понаднормових зусиль. Наведені кандидатом приклади здебільшого стосуються належного виконання ним посадових обов’язків.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила цей показник  у 18,33 бала.

На підтвердження показника «безперервний розвиток» кандидатом зазначено, що він під час роботи на посаді судді періодично проходив підготовку суддів для підтримання рівня кваліфікації, брав участь у навчаннях, семінарах та вебінарах у Національній школі суддів України. Також кандидат вказав, що систематично вивчає національну судову практику та практику ЄСПЛ, використовуючи її в повсякденній роботі під час здійснення правосуддя, аналізує ухвалені судові рішення після повернення справ із суддів апеляційної чи касаційної інстанції, незважаючи на те, чи рішення залишено без змін, чи скасовано або змінено. Після внесення змін до Кодексу суддівської етики він відвідав навчання із застосування штучного інтелекту в роботі юриста.

Під час співбесіди Тарасевич П.П. зазначив, що вивчав законодавство та знаходив практику у певних справах, чим допомагав колезі.

Крім того, кандидат зауважив, що у 2016 році захистив дисертацію на тему «Сучасна система основоположних принципів судової влади в Україні» та здобув науковий ступінь доктора філософії в галузі права.

Натомість, як зазначено в листі Міністерства освіти і науки України, диплом доктора філософії DD № 2540, виданий Тарасевичу П.П. Міжрегіональною академією управління персоналом, не є документом встановленого зразка та не засвідчує наявність у нього наукового ступеня в Україні.

Також під час співбесіди кандидат не надав відповіді на запитання члена Комісії стосовно його офіційного опонента та складу вченої ради (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=zwCUKgCeUTY, таймкод 36:39). Також кандидат підтвердив, що не займався викладацькою діяльністю і не планував займатись нею.

На запитання члена Комісії щодо конкретних заходів, у яких кандидат брав участь, Тарасевич П.П. не зміг назвати ні назви, ні тематику навчального заходу. Також не зміг відповісти на питання, яке останнє рішення ЄСПЛ він прочитав (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=zwCUKgCeUTY, таймкод 50:47).

Отже, під час проведення співбесіди в Комісії виникли обґрунтовані сумніви в достатній відповідності кандидата показнику «безперервного розвитку». За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила цей показник у 16,33 бала.

Надані кандидатом Тарасевичем П.П. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Особиста компетентність	Рішучість	19	18	18	18,33	34,66
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	17	16	16	16,33

Надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди не продемонструвала належного рівня рішучості і відповідальності, а також його безперервного розвитку.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 34,66 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критерію особистої компетентності.

IV.ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальних компетентностей.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Тарасевич П.П. вважає, що «ефективна комунікація» судді є ключовим фактором для забезпечення справедливості та прозорості судового процесу, тому, незважаючи на результат розгляду справи в суді в учасника судового процесу не повинно залишатись відчуття упередженого чи формального ставлення до його справи, що, насамперед, є роботою головуючого судді (колегії суддів).

Кандидат наголосив, що у роботі завжди надає можливість усім учасникам висловити свою позицію, ставить уточнювальні запитання, перефразовує та підсумовує почуте простою, зрозумілою для учасника мовою незалежно від його  освіти. При виникненні конфлікту між учасниками судового процесу роз’яснює їм, що спір уже перебуває в суді, а надані пояснення призначені для суду, та повідомляє, що суд вислухає позицію кожного з учасників. Кандидат також знаходить спільну мову з колегами, обговорює правові позиції, висловлює власні думки та пояснює своє бачення щодо них.  Якщо кандидат вважає, що його позиція є обґрунтованою, він буде її відстоювати шляхом конструктивного діалогу, а не вступаючи в конфлікт.

Стосовно показника «ефективна взаємодія» кандидат пояснив, що за час роботи на посадах секретаря судового засідання, помічника судді та начальника відділу апеляційного суду він вибудовував конструктивні стосунки з колегами, зокрема до нього в будь-який момент могли звернутись за порадою,  йому також  не відмовляли в допомозі.

Зазначив, що під час роботи в судовій системі конфліктних ситуацій не виникало ні з працівниками апарату суду, ні із суддями, ні з представниками правничої спільноти.

Пояснив, що з часу призначення на посаду судді працює з одним помічником, за цей час було два постійних секретарі судового засідання.  Кандидат забезпечує чіткий розподіл завдань, що дозволяє уникати непорозумінь і забезпечувати належну організацію робочого процесу. Всі питання між суддями на роботі обговорюються спільно, завжди є порозуміння. Крім того, кандидат зауважив, що може звернутись до колег з інших областей України, порадитись, яка судова практика склалась в їхніх областях, та прийняти зважене рішення.

Водночас кандидат не навів жодного конкретизованого прикладу ефективної комунікації та ефективної взаємодії, усі його пояснення носять узагальнювальний характер.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила  показник «ефективна комунікація» у 8,00 бала, а показник «ефективна взаємодія» у 8,33 бала.

Тарасевич П.П. вважає, що «стійкість мотивації» підтверджується багаторічною роботою в суді. Зокрема, ще у 2004 році, отримавши вищу юридичну освіту, за відсутності вакантних місць у судах, однак, маючи бажання працювати в суді та стати суддею, він більше року відпрацював у районному суді на громадських засадах та надалі був прийнятий на посаду секретаря судового засідання, а пізніше – переведений на посаду помічника судді.

Працюючи в суді апеляційної інстанції, здобував досвід поступово, змінюючи посади, робота на яких кардинально різнилася між собою. Згодом взяв участь у конкурсі на заміщення вакантних посад суддів та з 2014 року працює на посаді судді.

Вважає, що здобутий досвід, робота в суді апеляційної інстанції надає йому прагнення працювати суддею в апеляційній інстанції.

Під час співбесіди кандидат надав розлогу відповідь стосовно своєї мотивації, використовуючи більш загальні фрази.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила  показник «стійкість мотивації» у 9,67 балів.

Кандидат зазначив, що під час здійснення правосуддя контролює власні емоції та зберігає врівноваженість і психологічну стійкість, усвідомлює, що зберегти об’єктивність та неупередженість, піддавшись впливу особистих емоцій, практично неможливо.

Зазначив, що протягом професійної діяльності були випадки, коли учасники процесу емоційно поводились у судовому засіданні, це відбувалось на ґрунті тривалих неприязних відносин з іншою стороною. Вважає, що в такій ситуації зазвичай достатньо не допустити конфлікту між учасниками, для чого доцільно обмежитись усними зауваженнями та надати можливість кожному з учасників по черзі висловитись не перебиваючи один одного.

Робота в судовій системі сформувала в ньому емоційну стійкість; стресові ситуації, які виникають під час роботи, не впливають на його емоційний стан. Водночас він вважає за необхідне відновлювати емоційний баланс.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила  показник «емоційна стійкість» у 10,00 бала.

 Надані кандидатом Тарасевичем П.П. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	8	8	8	8,00	36,00
	Ефективна взаємодія	8	8	9	8,33
	Стійкість мотивації	9	10	10	9,67
	Емоційна стійкість	10	10	10	10,00

Надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди не продемонструвала належного рівня соціальної компетентності.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 36,00 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності.

IV.ІV. Критерій доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24  (далі – Єдині показники).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу. (пункт 14 Єдиних показників, пункт 2.13 Положення).

До Комісії 12 листопада 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Тарасевича П.П. критеріям доброчесності та професійної етики в новій редакції, затверджений 10 листопада 2025 року, у якому також враховано висновок ГРД від 19 жовтня 2025 року, а саме:

1. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність», «непідкупність» та «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» (підпункти 1, 3 пункту 17, підпункти 1, 5, 6 пункту 18, підпункт 4 пункту 20, підпункт 6 пункту 21 Єдиних показників).

Кандидат, перебуваючи в статусі судді, діяв всупереч правилам професійної етики та інших етичних норм, вчиняв дії, що завдали шкоди авторитету правосуддя, використовуючи своє посадове становище в особистих інтересах. Кандидат не проявляв гідності та добропорядності, діяв всупереч вимогам законодавства, під час отримання пільг використовував у не передбачений законом спосіб свій статус, допускав поведінку, яка, на думку звичайної розсудливої людини, може завдати шкоди авторитету правосуддя та знизити рівень суспільної довіри до суду і не є прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки. Підстави та порядок набуття кандидатом як суддею права на об’єкт цивільних прав мають очевидні ознаки невідповідності вимогам законодавства, про які кандидат не міг не знати (підпункти 3.16, 3.17 пункту 3, підпункти 4.5, 4.14 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики (у редакції від 16 грудня 2020 року); індикатор 14 Переліку індикаторів Комісії і ГРД, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).

Під час співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання, яке відбулося 31 липня 2019 року, кандидат зазначив, що тема його наукової роботи — «Сучасні принципи судової влади в Україні», новизна якої обґрунтовувалась тим, що було досліджено яким чином судова влада має покращувати комунікацію з громадськістю. Проте у відкритому доступі ця наукова робота відсутня, кандидат надав пояснення, що в нього примірник роботи не зберігся, а отже, ГРД не має можливості перевірити цю роботу на унікальність тексту та наявність плагіату чи інших проявів академічної недоброчесності. Також ГРД звертає увагу, що їй не вдалося знайти будь-які статті кандидата в наукових журналах, тощо.

Кандидат зазначає, що має науковий ступіть «доктора філософії в галузі права», що підтверджується дипломом доктора філософії DD № 2540 від 20 грудня 2016 року, який був виданий МАУП. Відповідно до інформації про результати спеціальної перевірки відомостей щодо освіти, наявності в кандидата наукового ступеня, вченого звання Міністерство освіти та науки України (вих. № 117/4710-25-СП від 25 серпня 2025 року) повідомило, що диплом доктора філософії DD № 2540 від 20 грудня 2016 року, виданий кандидату, не є документом встановленого зразка та не засвідчує наявність у нього наукового ступеня в Україні.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ, який набрав чинності 06 вересня 2014 року (далі – Закон № 1556-VІІ), встановлено такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії; диплом доктора наук.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 1556-VІІ доктор філософії – це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад’юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30–60 кредитів ЄКТС.

Під час співбесіди в межах конкурсу, яка відбулася 28 жовтня 2025 року, Тарасевич П.П. повідомив, що написав роботу протягом 6 місяців із дня підписання договору між ним та навчальним закладом. Зазначене викликає обґрунтований сумнів щодо засвоєння ним освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії.

Згідно з частиною сьомою статті 135 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Кандидат повідомив, що з листа Міністерства освіти та науки України (вих. №117/4710-25-СП від 25 серпня 2025 року) дізнався про те, що його диплом доктора філософії DD від 20 грудня 2016 року № 2540, виданий йому, не є документом встановленого зразка та не засвідчує наявність у нього наукового ступеня в Україні. Це не спонукало його відмовитися від доплат, хоча б  починаючи з серпня 2025 року.

МАУП в рішенні у справі № 363/3015/21 зазначає, що в контракті наявний пункт, у якому зазначено, що «присвоєний науковий ступінь не є підставою для отримання пільг, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 644 та іншими нормативно-правовими актами».

ГРД звернулась до МАУП з листом про надання копії контракту на навчання, який був укладений між академією та кандидатом. Водночас станом на час підготовки висновку відповіді надано не було. Попри це кандидат, працюючи на посаді судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області, неправомірно використав вказаний диплом для набуття з квітня 2017 року права на нарахування та виплату йому доплати до посадового окладу за науковий ступінь і отримує цю доплату і зараз. Відповідно до довідки від 23 жовтня 2025 року № 1687 безпідставна доплата за науковий ступінь доктора філософії за період з травня 2017 року до вересеня 2025 року кандидату становила 637 343,01 грн.

Отже, зважаючи на викладені факти, ГРД дійшла висновку про порушення кандидатом як суддею низки етичних вимог та вимог законодавства, що дає підстави для висновку про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності за кількома показниками.

Кандидат зазначив, що з його дисертацією можливо ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого  МАУП. Також надав до Комісії докази звернення до начальника ТУ ДСА України в Закарпатській області від 10 листопада 2025 року, у якому він просив зупинити нарахування йому доплати за науковий ступінь доктора філософії. Додатково надав до Комісії довідку ТУ ДСА України в Закарпатській області від 05 грудня 2025 року № 1946 про припинення нарахування йому доплати за науковий ступінь доктора філософії з 01 листопада 2025 року, роз’яснення механізму повернення нарахованих та виплачених доплат за науковий ступінь доктора філософії і докази повернення цих коштів в повній сумі за весь період нарахування та виплати.

При вирішенні питання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісія враховує інформацію, надану Міністерством освіти і науки України, а саме, що диплом доктора філософії DD № 2540, виданий Тарасевичу П.П.  МАУП, не є документом встановленого зразка та не засвідчує наявність у нього наукового ступеня в Україні.

Також Міністерство освіти і науки України поінформувало, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1993 року № 731 «Про видачу іноземним громадянам диплома доктора філософії» повноваження щодо видачі дипломів доктора філософії у грудні 2016 року виконувало Міністерство освіти і науки України. Правова норма, передбачена частиною шостою статті 7 Закону України «Про вищу освіту», щодо видачі закладами вищої освіти дипломів доктора філософії державного та власного зразка до жовтня 2019 року не мала механізму реалізації.

На запит ГРД МАУП повідомила, що в контракті, які укладались здобувачами неформальної освіти за програмою спільної заочної докторантури  наявний пункт про те, що присвоєний науковий ступінь не є підставою для отримання пільг, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 644, а також іншими нормативними актами, якщо це прямо в них не сказано. Крім того, у дипломі міститься примітка, що «згідно з Міжнародними Конвенціями про освіту рекомендується компетентним органам країн, що підписали Конвенції або приєдналися до них, визнавати цей диплом як документ, що надає його власнику право здійснювати професійну діяльність відповідно до наукового ступеня, зазначеного в дипломі». Тобто цей диплом не створює обов’язку визнавати його в межах формальної освіти (оскільки така докторантура є неформальною освітою), а лише рекомендується компетентним органам визнавати цей диплом як документ, що надає його власнику право здійснювати професійну діяльність відповідно до наукового ступеня.

Комісією під час співбесіди досліджено контракт на навчання в докторантурі МАУП Тарасевича П.П. та встановлено, що пункт 2.5 цього контракту дійсно містить таке формулювання: «Присвоєний науковий ступінь не є підставою для отримання пільг, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2017 року № 567 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», а також іншими нормативними актами, якщо це прямо в них не сказано».

Водночас відповідно до довідки ТУ ДСА України в Закарпатській області від 23 жовтня 2025 року № 1687 доплата за науковий ступінь доктора філософії Тарасевичу П.П. нараховується та виплачується з квітня 2017 року і до сьогодні. Загальна сума нарахованої та виплаченої доплати за науковий ступінь доктора філософії за період з квітня 2017 року до вересня 2025 року становить   637 343,01 грн.

Під час співбесіди кандидат зазначив, що тільки з жовтня 2025 року дізнався, що отриманий ним диплом доктора філософії не є підставою для отримання доплат за науковий ступінь. Під час підписання контракту на навчання в докторантурі кандидат недостатньо дослідив контракт, на пункт 2.5 уваги не звернув.

Отже, для набуття права на доплату до посадового окладу судді Тарасевич П.П. безпідставно використав диплом DD № 2540 про науковий ступінь доктора філософії в галузі права. На думку звичайної розсудливої людини, така поведінка може завдати шкоди авторитету правосуддя або знизити рівень суспільної довіри до суду, адже не є прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства, а також дотримання високих стандартів поведінки судді, що викликає обґрунтований сумнів у відповідності його показнику «чесність».

Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Пунктом 3.1 Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), визначено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Згідно з пунктом 4.2 Бангалорських принципів постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.  

Використання Тарасевичем П.П. диплома доктора філософії DD № 2540 для отримання доплати до посадового окладу судді за відсутності для цього законодавчих підстав завдає шкоди авторитету органів та установ системи правосуддя, які беруть участь у її формуванні.

Кандидатом надано докази повернення коштів в повній сумі за весь період нарахування та виплати. Водночас ці обставини не нівелюють використання Тарасевичем П.П. диплома доктора філософії DD № 2540 для отримання доплати до посадового окладу судді та не спростовують встановленого порушення чинного законодавства.

Водночас Комісія сприймає пояснення кандидата, що ним не було перед підписанням вивчено контракт із МАУП, у зв’язку з чим він не розумів, що виданий йому диплом не надає права на доплату за науковий ступінь, проте зазначає, що така поведінка судді не повною мірою відповідає показнику «сумлінність». Це призвело до довготривалого нарахування кандидату надбавки до посадового окладу за науковий ступінь, якого насправді він не мав.

Під час голосування за визнання порушення істотним один член Комісії проголосував «ЗА» та два – «ПРОТИ».

Після цього на голосування поставлене питання про визнання порушення суттєвим, за що члени Комісії проголосували одноголосно.

За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за показником «сумлінність» критерію доброчесності та професійної етики на 15 балів.

2. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність» (підпункт 2 пункту 17, підпункт 6 пункту 18, підпункти 6, 3 пункту 19 Єдиних показників).

Кандидат не дотримувався етичних норм, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно. Його поведінка не була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді. Кандидат не наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів, під час здійснення професійної діяльності не вживав достатніх заходів щодо дотримання розумних строків розгляду справ, виготовлення процесуальних документів (підпункти 3.9, 3.13 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики (у редакції від 16 грудня 2020 року); індикатори 4, 7 Переліку індикаторів Комісії і ГРД, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).

2.1. Кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживав достатніх заходів щодо дотримання прав дитини та, імовірно, сприяв створенню підстав для уникнення військовозобов’язаними особами мобілізації згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що суддя здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

У справах № №  298/926/24,      298/306/24, 298/274/24, 308/7971/23, 298/1162/23, 298/1222/23, 298/1223/23, 298/1223/23, 298/482/2, 298/481/23, 298/416/23, 298/193/23, 298/238/23, 298/195/23, 298/195/23, 298/197/23, 298/223/23, 298/119/23, 298/1313/22, 298/752/22, 298/968/22, 298/969/22, 298/956/22, 298/661/22, 298/1202/24, 298/1242/24 кандидатом були задоволені позовні вимоги про розірвання шлюбу з одночасним залишенням дітей на подальше проживання, самостійному вихованні та утриманні разом із батьком. Водночас кандидат посилався в рішеннях на висновок Верховного Суду в постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.

Права та обов’язки батьків щодо виховання дитини передбачено у статтях 150, 151 Сімейного кодексу України (далі – СК України). За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов’язків щодо виховання дитини. Як і визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов’язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов’язків, якими є, зокрема, обов’язки щодо виховання дитини. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов’язано з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов’язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов’язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Фактично кандидат у зазначених справах встановлював факт одноосібного виховання дитини батьком та перебування дітей на його утриманні, ґрунтуючись на відсутності спору або за домовленістю батьків дитини без заслуховування думки дитини та без отримання висновку органу опіки та піклування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 зазначила, що, оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов’язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов’язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов’язків щодо виховання дитини, факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов’язків з виховання дитини. Водночас позивач має довести, що мати/батько дитини не здійснює прав та не виконує обов’язків щодо своєї неповнолітньої дитини та має обов’язково бути залучений орган опіки та піклування.

ГРД звертає увагу, що пункт 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (у редакції, чинній на момент винесення зазначених рішень) передбачав, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають дитину (дітей) віком до 18 років та коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

ГРД має сумніви, що висновки про залишення дитини з батьком на повному його утриманні у зазначених судових рішеннях мало на меті захист порушених прав і інтересів дитини та одного з батьків. Натомість винесення подібних рішень виглядає як створення штучних підстав для отримання відстрочки від мобілізації (інших фактів, які пов’язані з реалізацією права на відстрочку від призову (мобілізації) на військову службу під час мобілізації / звільнення з військової служби).

Таке формальне вирішення справ без врахування думки дитини судом (у передбачених законодавством випадках) та без отримання висновку органу опіки та піклування створює загрози порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Зазначене підтверджується аномально короткими порівняно з іншими справами строками розгляду справ такої категорії кандидатом (від 14 до 35 днів), наприклад, у справах № 298/926/24, № 298/1313/22, № 298/197/23, № 298/193/23; у деяких справах кандидат визначав місце проживання дитини з батьком шляхом встановлення факту в окремому провадженні, наприклад, у справах № 298/1946/24, № 298/1946/24, № 298/1272/24, незважаючи на сталу загальну судову практику щодо розгляду таких справ у позовному провадженні до 22 лютого 2022 року, що надалі було підтверджено висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Під час співбесіди в межах конкурсу, яка відбулася 28 жовтня 2025 року, Тарасевич П.П. повідомив, що не знав про те, що такі обставини не можуть бути встановлені на підставі заяви про встановлення факту.

Кандидатом і в інших спорах були застосовані «креативні» підходи до вирішення сімейних спорів:

- у справі № 298/694/22 кандидат усупереч статті 160 СК України не вислухав думки дитини (дітей) щодо визначення її (їх) місця проживання, якій (яким) на час розгляду справи в суді виповнилося 11 років, а обмежився довідкою Служби у справах дітей Костринської сільської ради про проведену бесіду з дитиною представником служби у справах дітей від 18 липня 2022 року № 01-09/88;

- у справі № 298/419/23 кандидат разом із встановленням факту народження дитини додатково встановив факт утримання дітей подружжям без будь-яких доказів щодо наявності належних умов проживання та утримання дітей батьками.

Такий підхід до вирішення вказаної категорії справ свідчить про наявність несумлінного ставлення кандидата до здійснення правосуддя, імовірну його зацікавленість у розгляді справ таким чином, що своєю чергою породжує сумніви в його чесності та непідкупності. З огляду на викладене ГРД вважає наведену сукупність фактів достатньою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

З урахуванням обставин, що склалися під час кваліфікаційного оцінювання Тарасевича П.П. на здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, необхідно згадати, що однією з гарантій незалежності судді при здійсненні правосуддя є обмеження оцінки мотивів та підстав ухвалення судових рішень поза процедурою їх процесуального перегляду.

У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.

Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Відтак у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.

Тарасевич П.П. пояснив, що рішення були ухвалені ним в  інтересах дітей з урахуванням усіх наявних у справах матеріалів.

На запитання Комісії, чи не склалося в нього враження, що вказані вище спори можуть мати штучний характер, тобто бути результатом домовленості між сторонами з метою створення підстав для уникнення чоловіками мобілізації, кандидат надав негативну відповідь, а також надав до Комісії відповідь Ужгородського РТЦК та РП на його запит від 19 листопада 2025 року, у якому кандидат просив ТЦК повідомити, чи зазначені ним особи (позивачі в його справах  - чоловіки призовного віку) отримували відстрочку від мобілізації безпосередньо у зв’язку з наявністю судового рішення на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таку відстрочку отримали лише дві людини.

Стосовно справ про позбавлення батьківських прав Тарасевич П.П. вказав, що з 2022 року в нього на розгляді перебувало 12 справ, у 8 справах ухвалено рішення по суті: у справі № 298/518/23 позивачу відмовлено в позові в частині позбавлення батьківських прав матері; у справі № 298/1091/24 позов задоволено, неповнолітніх дітей передано органу опіки та піклування; у справах № № 298/782/22, 298/741/22, 298/1243/23, 298/1877/23, 298/45/24 та № 298/401/24 позов задоволено, залучено органи опіки та піклування, якими надано висновки про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів.

Щодо справ про визначення місця проживання дитини зазначив, що з 2022 року в нього на розгляді перебувало 18 справ цієї категорії, у справах № № 298/966/22, 298/345/22, 298/687/22, 298/694/22, 298/752/22, 298/1256/22, 298/1407/22, 298/1389/22, 298/1108/24 позов задоволено. В усіх справах, крім справи № 298/966/22, залучено відповідні органи опіки та піклування, якими надано висновки про доцільність визначення місця проживання із позивачем.

У справі № 298/966/22 позов задоволено, однак позивачем не ставилось питання про визначення місця проживання дитини, тому орган опіки та піклування не залучався, у матеріалах справи наявні заяви сторін про розгляд справи без їх участі, відповідачем було подано нотаріально посвідчену заяву, в якій вона не заперечувала проти залишення дітей після розірвання шлюбу з батьком.

У справі № 298/1108/24 вимоги про визначення місця проживання дитини не поєднувались із вимогами про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей позивача. У справі № 298/1108/24 у частині встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей позивачем відмовлено.

Також кандидат зазначив, що посилався в рішеннях на висновок Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року № 200/952/18, у якому зазначено: «вирішуючи заяву позивача про визначення місця проживання дітей після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дітей з матір’ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу».

У справах № № 298/238/23, 298/416/23, 298/661/22, 298/662/23, 298/956/22, 298/968/22, 298/969/22, 298/1313/22, 298/193/23, 298/195/23, 298/197/23, 298/223/23, 298/481/23, 298/482/23, 298/1222/23, 298/1223/23, 298/274/24, 298/306/24, 298/926/24, 298/119/23, 298/1202/24, 298/1204/24, 298/1242/24, 298/1162/23 ставилось питання про розірвання шлюбу і майже у всіх справах було подано заяви про розгляд справи без участі обох сторін. За цих обставин він виходив з того, що сторони скористались своїм правом та не бажають бути присутні в судових засіданнях, а тому з метою недопущення тяганини в розгляді справ та  ненакопичення справ у залишку вони призначались до розгляду за можливості в короткі терміни. Щодо одночасного з розірванням шлюбу встановлення факту одноосібного виховання дитини батьком та перебування дітей на його утриманні, то в цих справах такої вимоги не було і факт одноосібного виховання дитини не встановлювався. Водночас кандидат вважає, що залишення дитини для подальшого проживання, утримання та виховання із батьком не є тотожним установленню факту одноосібного виховання дитини одним із батьків (запис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=bZ4jNRIlm_w, таймкод 4:21:32).

Стосовно справ про встановлення факту проживання дитини разом із батьком, самостійного виховання/утримання дитини батьком без участі матері зазначив, що в нього з 2022 року перебувало дві справи цієї категорії: № № 298/1946/24, 298/1272/24.

Комісією досліджено справи, які перебували на розгляді судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевича П.П., зокрема про позбавлення батьківських прав за позовом батька дитини до матері, про визначення місця проживання дитини за позовом батька дитини, про встановлення факту проживання дитини разом із батьком, самостійного виховання/утримання дитини батьком без матері, про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів, у яких було вирішено питання про залишення для подальшого проживання, самостійного  виховання та утримання дитини разом із батьком.

Так, на розгляді Тарасевича П.П. перебували справи № №  298/926/24, 298/306/24, 298/274/24, 308/7971/23, 298/1162/23, 298/1222/23, 298/1223/23, 298/482/23, 298/481/23, 298/416/23, 298/193/23, 298/238/23, 298/195/23, 298/197/23, 298/223/23, 298/119/23, 298/1313/22, 298/968/22, 298/969/22, 298/956/22, 298/661/22, 298/1202/24, 298/1242/24 про розірвання шлюбу з одночасним залишенням дітей для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання з батьком, а також визначення місця проживання дитини (справа № 298/752/22).

У справі № 298/926/24 ухвалою від 27 травня 2024 року відкрито провадження та на 10 червня 2024 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 10 червня 2024 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 10 червня 2024 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/306/24 ухвалою від 08 лютого 2024 року відкрито провадження та на 26 лютого 2024 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 26 лютого 2024 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 26 лютого 2024 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/274/24 ухвалою від 02 лютого 2024 року відкрито провадження та на 26 лютого 2024 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 26 лютого 2024 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 26 лютого 2024 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 308/7971/23 ухвалою від 03 липня 2023 року відкрито провадження та на 31 липня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 30 листопада 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 30 листопада 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/1162/23 ухвалою від 14 липня 2023 року відкрито провадження та на 15 серпня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 15 серпня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 15 серпня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/1222/23 ухвалою від 24 липня 2023 року відкрито провадження та на 04 серпня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 04 серпня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 04 серпня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/1223/23 ухвалою від 24 липня 2023 року відкрито провадження та на 04 серпня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 04 серпня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання  04 серпня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/482/23 ухвалою від 29 березня 2023 року відкрито провадження та на 23 травня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 23 травня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 23 травня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/481/23 ухвалою від 29 березня 2023 року відкрито провадження та на 23 травня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 23 травня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 23 травня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/416/23 ухвалою від 27 березня 2023 року відкрито провадження та на 17 травня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 17 травня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 17 травня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/193/23 ухвалою від 20 лютого 2023 року відкрито провадження та на 16 березня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 16 березня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 16 березня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/238/23 ухвалою від 13 лютого 2023 року відкрито провадження та на 15 березня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 15 березня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 15 березня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/195/23 ухвалою від 09 лютого 2023 року відкрито провадження та на 07 березня 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 07 березня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 07 березня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/197/23 ухвалою від 06 лютого 2023 року відкрито провадження та на 27 лютого 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 27 лютого 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного вихованні та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 27 лютого 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/223/23 ухвалою від 06 лютого 2023 року відкрито провадження та на 27 лютого 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 27 лютого 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 27 лютого 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/119/23 ухвалою від 26 січня 2023 року відкрито провадження та на 13 лютого 2023 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 13 лютого 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 13 лютого 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/1313/22 ухвалою від 27 вересня 2022 року відкрито провадження та на 12 жовтня 2022 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 12 жовтня 2022 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту прийнятого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 12 жовтня 2022 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/752/22 ухвалою від 28 червня 2022 року відкрито провадження та на 26 липня 2022 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 07 вересня 2022 року  позов задоволено, визначено місце проживання дитини разом з батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 07 вересня 2022 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, представник органу опіки та піклування також у судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

У справі № 298/968/22 ухвалою від 26 липня 2022 року відкрито провадження та на 05 серпня 2022 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 05 серпня 2022 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання, виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 05 серпня 2022 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/969/22 ухвалою від 26 липня 2022 року відкрито провадження та на 05 серпня 2022 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 05 серпня 2022 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 05 серпня 2022 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/956/22 ухвалою від 21 липня 2022 року відкрито провадження та на 03 серпня 2022 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 03 серпня 2022 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання, виховання та утримання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 03 серпня 2022 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/661/22 ухвалою від 03 червня 2022 року відкрито провадження та на 16 червня 2022 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 16 червня 2022 року позов задоволено, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання разом із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що в судове засідання 16 червня 2022 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/1202/24 ухвалою від 01 липня 2024 року відкрито провадження та на 01 серпня 2024 року призначено  судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Рішенням від 01 серпня 2024 року позов задоволено, шлюб розірвано та дитину залишено для подальшого проживання із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що судове засідання 01 серпня 2024 року проводилось у спрощеному судовому провадження з викликом сторін,  сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 298/1242/24 ухвалою від 08 липня 2024 року відкрито провадження та на 23 березня 2024 року призначено підготовче засідання. Рішенням від 05 травня 2025 року позов задоволено частково, шлюб розірвано та дітей залишено для подальшого проживання разом із батьком. Зі змісту ухваленого Тарасевичем П.П. рішення встановлено, що у судове засідання 05 травня 2025 року сторони не з’явились, позивач надіслав заяву про розгляд справи без його участі, відповідач не з’явилась, орган опіки та піклування не залучався.

У справах № № 298/1946/24, 298/1272/24 кандидат визначив самостійне виховання та утримання малолітньої дитини батьком шляхом встановлення факту.

У справі № 298/694/22 кандидат не вислухав думки дитини щодо визначення її місця проживання, якій на час розгляду справи виповнилось 11 років, а обмежився довідкою Служби у справах дітей Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Доводи кандидата, що у справі № 298/966/22 позивачем не ставилось питання про визначення місця проживання дитини, тому ним не залучався орган опіки та піклування, не відповідають змісту судового рішення.

Комісія погоджується з доводами ГРД, що фактично кандидат у зазначених справах встановлював факт одноосібного виховання дитини батьком та перебування дітей на його утриманні, ґрунтуючись на відсутності спору або за домовленістю батьків дитини без заслуховування думки дитини та без отримання висновку органу опіки та піклування, що виглядає як створення штучних підстав для отримання відстрочки від мобілізації або звільнення зі служби під час мобілізації.

Під час співбесіди кандидат погодився, що кількість справ, зазначених вище категорій, до 2022 року була значно меншою.

Комісія наголошує, що справи цієї категорії є справами підвищеної чутливості, які стосуються фундаментальних прав дитини та її батьків. У таких справах суд повинен проявити особливу ретельність у дотриманні процесуальних гарантій, зокрема забезпечити участь органів опіки та піклування та належне з’ясування обставин, що мають значення для вирішенні справи по суті.

Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо незалучення органу опіки та піклування, відсутності спору і надходження заяв про розгляд справи за відсутності сторін, оскільки частиною четвертою статті 19 СК України чітко визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

На переконання Комісії, якщо такий орган не проти розгляду справи за його відсутності, суд має впевнитися в повноті та достовірності наданого висновку і може зобов’язати орган опіки забезпечити свою участь, якщо цього вимагають інтереси дитини. Водночас, як зазначено вище, практично в усіх перелічених справах орган опіки та піклування в порушення імперативних приписів статті 19 СК України залучений до участі у справі не був, а відповідно і висновок такого органу щодо обставин проживання та виховання дитини батьками у цих справах відсутній.

Вища рада правосуддя 28 серпня 2025 року № 1814/0/15-25 розпочала заходи, спрямовані на захист авторитету суду, оскільки «статистика щодо судів України дійсно показує нетипове збільшення справ, пов’язаних із сімейними відносинами. Очевидно, що не всі вони є штучними або спрямованими на сприяння в ухиленні від мобілізації, але такі дані породжують обґрунтовані сумніви».

Комісія враховує, що факти масового сумнівного ухвалення Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області та Мар’їнським районним судом Донецької області судових рішень про визначення місця проживання дитини разом із батьком отримало значний суспільний резонанс. У багатьох медіа вийшли публікації щодо цього. У цих публікаціях звернено увагу, що з початку повномасштабного вторгнення та запровадження воєнного стану значне зростання кількості судових рішень про позбавлення матерів батьківських прав та встановлення місця проживання дітей з батьком є характерним не лише для цих судів. Аналітики та журналісти звертають увагу і на інші суди, де масово ухвалюються такі ж рішення за сумнівних, на їх думку, обставин.

Наприклад, в інтернет-виданні «Українська правда» 08 грудня 2025 року вийшла стаття «Тато за рішенням суду: як дитина може стати щасливим квитком для відстрочки від мобілізації», у якій зазначено, що Національне антикорупційне бюро України викрило організаційну злочинну групу, яка працювала всередині судової системи та допомагала військовозобовʼязаним чоловікам незаконно виїжджати за кордон і отримувати відстрочку від мобілізації. У вересні цього року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості з суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1. Згодом Офіс Генерального прокурора спільно з Державним бюро розслідувань також викрив працівників Марʼїнського районного суду Донецької області в організації схеми незаконного уникнення від мобілізації чоловіків призовного віку за схожою схемою. Підозрюваний у справі суддя ОСОБА_2 ухвалив понад 120 судових рішень про розірвання шлюбу, позбавлення матері батьківських прав та виховання неповнолітньої дитини батьком. Це давало чоловікам відстрочку та право на виїзд. За даними слідства, послуга коштувала близько 3 тис. доларів. Суддя ухвалював рішення за кілька днів, без сторін, органів опіки, доказів, а іноді навіть без підписів позивачів.

Отже, Комісія вважає, що дії кандидата при розгляді зазначених спорів під час війни протягом коротких строків, у попередньому судовому засіданні, за відсутності в засіданні сторін та представників органу опіки та піклування, відповідного висновку такого органу та не заслуховування думки дитини свідчать про наявність обґрунтованого сумніву в невідповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №  1, у частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Відповідно до пункту 5.5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію.

Згідно з пунктом 5.10 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді

З огляду на вказані обставини члени колегії Комісії одноголосно визнали, що кандидатом допущені істотні порушення при розгляді справ, які мають значний суспільний інтерес та підвищений корупційний ризик, а тому кандидат не відповідає показникам «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність» критеріям доброчесності та професійної  етики, тому оцінює ці показники, і, відповідно, весь критерій у 0 балів.

За таких обставин Комісія дійшла висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

2.2. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність та дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (підпункт 3 пункту 19, підпункт 2 пункту 17 Єдиних показників).

Кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживав достатніх заходів щодо дотримання розумних строків розгляду справ, виготовлення процесуальних документів, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно (підпункт 3.9. пункту 3, підпункт 6.3. пункту 6 Індикаторів невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики (у редакції від 16 грудня 2020 року); пункту 3, 7 переліку індикаторів Комісії і ГРД, які вказують на недоброчесність, затверджених 09 листопада 2023 року).

Під час аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень виявлено судові справи про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), у яких кандидатом було прийнято рішення про закриття провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 38 КУпАП.

У період з 2015 до 2025 року кандидатом розглянуто 257 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Серед них – 79 закритих справ.

Так, виникає обґрунтований сумнів щодо підстав закриття проваджень та порушення строків у таких справах:

- справа № 298/728/18. Протокол про адміністративне правопорушення складено 10 травня 2018 року, дата надходження справи до суду – 16 травня 2018 року. Постановою від 27 серпня 2018 року провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП;

- справа № 298/793/18. Протокол про адміністративне правопорушення складено 19 травня 2018 року, дата надходження справи до суду – 29 травня 2018 року. Постановою від 13 вересня 2018 року провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП;

- справа № 298/874/18. Протокол про адміністративне правопорушення складено 30 травня 2018 року; дата надходження справи до суду – 05 червня 2018 року. Постановою від 13 вересня 2018 року провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП;

- справа № 298/1120/18. Протокол про адміністративне правопорушення складено 24 червня 2018 року, дата надходження справи до суду – 09 липня 2018 року. Постановою від 25 вересня 2018 року провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП;

- справа № 298/873/18. Протокол про адміністративне правопорушення складено 03 червня 2018 року, дата надходження справи до суду – 05 червня 2018 року. Постановою від 05 вересня 2018 року провадження у справі закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП;

- справа № 298/723/18. Протокол про адміністративне правопорушення складено 27 квітня 2018 року, дата надходження справи до суду – 16 травня 2018 року. Постановою від 30 липня 2018 року провадження у справі закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП;

- справа № 298/461/16-п. Протокол про адміністративне правопорушення складено 08 квітня 2016 року, дата надходження справи до суду – 25 квітня 2016 року. Постановою від 19 липня 2016 року провадження у справі закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 277 КУпАП (у редакціях, чинних на момент винесення рішень) справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Ураховуючи зазначене, у усіх цих випадках суддя був зобов’язаний ухвалити рішення своєчасно та мав усі можливості розглянути справи в розумний строк.

Це може свідчити про навмисне затягування суддею строків для накладення стягнень на правопорушників, які керували транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння.

Так, Тарасевич П.П. визнавав порушника винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП, однак закривав провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв’язку із спливом передбаченого статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення. Тобто, фактично не накладаючи адміністративного стягнення, а отже порушник залишався непокараним.

Зокрема, кандидат застосовував у постановах формулювання, не обґрунтовуючи ані обставин, за яких було вчинене правопорушення, ані наявності події і складу адміністративного правопорушення: «Враховуючи ту обставину, що на момент розгляду справи сплив передбачений статтею 38 КУпАП тримісячний строк накладення на порушника адміністративного стягнення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог пункту 7 статті 247 КУпАП».

Такі формулювання наведені в постанові від 20 червня 2017 року у справі № 298/723/17; у постанові від 14 березня 2017 року у справі № 298/77/17; у постанові від 25 жовтня 2017 року у справі № 298/973/17; у постанові від 03 листопада 2017 року у справі № 298/994/17; у постанові від 28 грудня 2017 року у справі № 298/1305/17; у постанові від 20 червня 2017 року у справі № 298/716/17; у постанові від 31 липня 2017 року у справі № 298/542/17; у постанові від 01 серпня 2017 року у справі № 298/714/17; у постанові від 01 серпня 2017 року у справі № 298/870/17.

Ураховуючи систематичне закриття кандидатом проваджень у справах за статтею 130 КУпАП з мотивів спливу строків накладення адміністративного стягнення, а також порушення самим кандидатом (суддею) встановлених строків розгляду цих справ, ГРД вважає, що така практика створює обґрунтовані сумніви щодо доброчесності судді.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

У пункті 7 вказаної постанови вказано, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Європейський суд з прав людини у рішеннях, зокрема, «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» зазначає, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їхніх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, щоб не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, у тому числі проводити судове засідання за відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

3 погляду зовнішнього поінформованого спостерігача невмотивоване порушення строків розгляду цих справ сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів і негативно впливає на авторитет суду. Такі факти є підставами для висновків про недоброчесність судді, а також притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

ГРД вважає за необхідне наголосити, що керування транспортним засобом у стані сп’яніння є одним із найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, адже створює реальну загрозу життю і здоров’ю людей як самого водія, так й інших учасників руху, а тому обставини щодо закриття таких справ потребують уточнення, оскільки породжують сумніви в чесності та непідкупності судді і негативно впливають на авторитет суду. Формальне закриття проваджень із посиланням виключно на строкові обмеження без належного аналізу суті правопорушень свідчить про недотримання принципів неупередженості, професійної етики та вимог законодавства щодо своєчасності правосуддя. Подібні дії підривають довіру громадян до судової системи, сприяють відчуттю безкарності порушників та створюють ризик для ефективного виконання законів, що негативно впливає на правове середовище загалом.

Кандидат пояснив, що справи, зазначені у висновку, підняти з архіву для надання обґрунтованої відповіді щодо вжиття заходів, щодо дотримання розумних строків розгляду справ не можливо, оскільки вони знищені за закінченням строків зберігання. У той період судові повістки ще не вносились в систему документообігу, тому секретар судового засідання також не зміг надати необхідної інформації.

Кандидат погодився з думкою ГРД, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння є одним із найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Однак притягнути особу до відповідальності без наявності інформації про те, що вона хоча б один раз була повідомлена, що справа перебуває в суді на розгляді, та позбавити її можливості скористатись своїми законними правами (надання пояснення, права на захист тощо) є не допустимим.

Тарасевич П.П. зауважив, що однією з найбільших проблем є повідомлення особи повісткою про судовий розгляд справи через поштову кореспонденцію, адже в справах про притягнення до адміністративної відповідальності інший спосіб сповіщення не передбачений. Ураховуючи що майже усі справи про адміністративні правопорушення, що ним закривались із підстав закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, це справи у яких не вдалося повідомити особу, стосовно якої складено протокол про дату, час та місце розгляду, звертає увагу саме на цю обставину.

Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Комісія наголошує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.

Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть ураховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, які повинні бути висунуті на її захист.

Розглядаючи справи, де національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив, якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).

Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.

Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішені подібних справ та насамперед докласти всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.

Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак у всіх випадках, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, такі випадки мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики, ураховуючи системність таких дій судді, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Комісією проаналізовано підстави закриття провадження  у справах № № 298/728/18, 298/793/18, 298/874/18, 298/1120/18, 298/873/18, 298/723/18, 298/461/16-п, 298/77/17, 298/973/17, 298/994/17, 298/1305/17, 298/542/17, 298/714/17, 298/870/17 і встановлено, що в цих справах провадження закривалось відразу через закінчення строку накладення адміністративного стягнення, при ухваленні цих постанов взагалі не зазначено, що призвело до неможливості розгляду справ у визначені чинним законодавством строки. Іншого з цих постанов встановити неможливо.

Комісією також досліджено інші справи про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, у яких Тарасевичем П.П. було прийнято рішення про закриття провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 38 КУпАП, і встановлено, що у справах порушення строків відбувалось через відпустки судді, неодноразові виклики правопорушника, у зв’язку з неможливістю його повідомлення, клопотаннями про відкладення та призупинення розгляду справи (справи № № 298/258/23, 298/279/22, 298/264/23, 298/414/23, 298/415/22, 298/519/24 та інші).

Комісією досліджено строки розгляду кандидатом справ про адміністративні правопорушення і встановлено, що деякі справи розглядались рік і більше (справи № № 298/279/22 – 371 день, 298/415/22 – 382 дні, 298/737/22 – 362 дні, 298/738/22 – 363 дні, 298/699/22 – 364 дні, 298/666/22 – 363 дні, 298/1272/22 – 373 дні, 298/990/22 – 389 днів).

Водночас статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа щодо рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Комісія погоджується з висновками ГРД, що незабезпечення ефективного відправлення судочинства у справах про адміністративні правопорушення є підставою для відступу від презумпції відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Отже, формальні та ненаполегливі дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, призвели до звільнення осіб від відповідальності.

За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».

Водночас, як зазначено вище, Комісією вже встановлено, що кандидат не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, тому отримує за цим критерієм 0 балів. 

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, але має бути врахована під час оцінювання:

1.  Дружина кандидата ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність з 25 липня 2018 року та стверджує, що вона «засновниця клінінгової компанії Safeclean».

Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, і відповіді від 18 вересня 2025 року № 1791452 доходи дружини кандидата становили:

- у 2021 році – 457 254,5 грн;

- у 2022 році – 422 724,28 грн;

- у 2023 році – 3 253 330,34 грн;

- у 2024 році – 7 161 790,79 грн.

ГРД звертає увагу на нетипово різке збільшення доходів, починаючи з 2023 року, що породжує певні сумніви щодо отримання доходу саме від підприємницької діяльності.

З інформації, що наявна в соціальних мережах та на сайті компанії, незрозуміло, як організована зайнятість (кількість офіційно працевлаштованих осіб, на яких умовах вони працюють — штат/договори про надання послуг (т.з. цпд), середній рівень заробітної плати), які типові умови надання послуг чи виконання робіт (середній час виконання одного замовлення, типова вартість робіт/середній чек, середня кількість клієнтів на місяць, обсяг замовлень у пік/поза піком), які канали реалізації використовуються (готівка, розрахункові рахунки, торгові майданчики) та які податки і внески сплачувалися за відповідні роки, які саме фактори зумовили значне зростання задекларованих доходів у 2023–2024 роках порівняно з попереднім періодом (2021–2022 роки).

Для підтвердження здійснення трудової та прибуткової діяльності дружини кандидат надав Комісії посилання на сторінку клінінгової компанії в соціальній мережі «Інстаграм», копії вибіркових актів виконаних робіт та договори оренди приміщень.

Звернув увагу Комісії на те, що великі суми обороту в 2024 році сформовані за рахунок підрядників із метою збільшення клієнтської бази, а фактичний прибуток (ураховуючи, що в кінці року було закуплено партію матеріалів) становив близько 4–5% від доходу.

Комісія сприймає такі пояснення кандидата як правдиві, а тому зазначені в інформації ГРД обставини не мають негативного впливу на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

2. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність» (підпункт 2 пункту 18 Єдиних показників).

Кандидат не надав достовірної та відомої йому інформації в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний (підпункт 4.6. пункту 4 Індикаторів невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики у редакції від 16 грудня 2020 року).

ГРД рішенням від 26 липня 2019 року затвердила висновок «Про невідповідність судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевича Петра Петровича критеріям доброчесності та професійної етики». У  цьому висновку було встановлено низку порушень та невідповідностей, що викликали сумніви щодо доброчесності кандидата. За результатами наданих пояснень більшість питань отримали обґрунтоване роз’яснення, однак одне з виявлених порушень залишилося без належного підтвердження або переконливого пояснення з боку кандидата.

У висновку ГРД було зазначено про таке порушення: «У деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, за 2014–2015 роки, та деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2018 роки, суддя не задекларував жодного майна на праві користування, володіння або розпорядження, яке б знаходилося неподалік від місця роботи судді. Найближче до місця роботи майно, яким володіє суддя, знаходиться у м. Львові, тобто за понад 200 км від місця роботи судді. Відповідно до даних онлайн сервісу «Google Maps», цю відстань на особистому авто можна подолати за 4 год в один бік. Наведена інформація породжує у ГРД стійку впевненість у тому, що суддя не декларує усе майно, яким він користується». Така обставина обґрунтовано викликає сумніви у ГРД щодо повноти та достовірності відомостей, зазначених кандидатом у майнових деклараціях, а також щодо можливого приховування фактичного місця проживання.

ГРД посилається на підпункт «а» пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання кандидатом декларації) і зазначає, що недекларування кандидатом права власності/користування об’єктами нерухомості, за очевидної необхідності десь проживати, для стороннього спостерігача означатиме наявність обґрунтованих сумнівів щодо доброчесності судді та його невідповідності показнику чесності.

Водночас під час проведення кваліфікаційного оцінювання кандидат пояснив: «з 2014 року проживав у знайомих, не оформлюючи будь-яких документів на право користування житлом, водночас, окрім платежів за комунальні послуги, кошти за проживання не сплачував. Наприкінці 2017 року склались такі обставини, що кандидат (суддя) більше не міг проживати у знайомих, оскільки в це житло повинна була переїхати жити новостворена сім’я їхнього сина. У зв’язку з наведеним йому неодноразово приходилось їздити до міста Львова (200 км) або залишатись ночувати у готелі, у знайомих у місті Ужгороді. В 2018 році його матір’ю було прийнято рішення купити в смт Великий Березний квартиру, в якій він проживає із січня 2019 року до сьогодні».

Зазначені пояснення, зокрема, відображенні в рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 31 липня 2019 року № 701/ко-19.

ГРД вважає надані пояснення недостатніми для спростування наявних сумнівів, оскільки постійна зміна місця проживання без належного оформлення документів та відображення в майнових деклараціях протягом кількох років є фактично неможливою та створює обґрунтовані сумніви у стороннього спостерігача щодо повноти декларування майна. Таке поводження кандидата суперечить етичним стандартам та створює враження неповного або формального виконання обов’язків декларування.

Відповідно, є фактично неможливим протягом тривалого часу користуватися різними об’єктами нерухомості, не маючи при цьому належним чином оформленого права користування та не відображаючи такі об’єкти в майнових деклараціях.

Таким чином, неналежне відображення майна кандидатом у майнових деклараціях за 2014–2018 роки свідчить про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а надані пояснення не усувають обґрунтованих сумнівів щодо повноти декларування та етичності поведінки кандидата на посаді судді.

Кандидат пояснив, що був прийнятий на роботу у Великоберезнянський районний суд Закарпатської області 12 лютого 2014 року.

Селище Великий Березний розташоване в гірському районі, крім того в прикордонній зоні. Єдиний готель (на 8–10 номерів), що знаходиться безпосередньо в селищі і де можна було би тимчасово проживати (ураховуючи  невисоку ціну), був постійно зайняти працівниками прикордонної служби.

Наприкінці лютого 2014 року він орендував квартиру на один місяць, оскільки умови, у яких перебувала ця квартира не дозволяли судді привезти туди свого сина, якому виповнилось ІНФОРМАЦІЯ_1 роки. Тарасевич П.П. шукав житло. Водночас, окрім будинків із пічним опаленням в прилеглих селах, жодного вільного житла ні він, ні керівник апарату суду (місцевий житель) знайти не змогли. У зв’язку із цим, він кілька разів (4–5 за весь час) змушений був їздити до Львова (дорога займає від 3 до 3,5 годин залежно від погоди), коли приїжджала сім’я, ночували в готелі, що за 10 км від селища. Переважно жив у знайомого в м. Ужгород.

Приблизно в липні 2014 керівник апарату суду повідомив його, що в нього є знайома, яка має вільну квартиру. При зустрічі ця знайома показала квартиру та сказала, що це її квартира і в ній проживали родичі, які виїхали за кордон. Щодо умов проживання, то було необхідно оплачувати комунальні послуги та зробити санітарний ремонт, окрім того потрібно було поміняти матраци на ліжках, купити пральну машинку, телевізор та провести інтернет. Водночас вона повідомила, що він може проживати, а в разі необхідності звільнити квартиру повідомить його завчасно, однак щодо укладення будь-яких договорів оренди мова йти не може.

Оскільки в судді була мала дитина, яка мала змогу в селищі Великий Березний ходити в дитячий садок поки він на роботі, що було би неможливо, орендувавши квартиру в м. Ужгород, це був єдиний варіант.

Наприкінці 2017 року власниця квартири повідомила, що її син планує одружуватись і після весілля переїхати в цю квартиру. Оскільки варіантів з орендою житла не було і на той час, у 2018 році його матір’ю було прийнято рішення купити в селищі Великий Березний квартиру, що вона і зробила. Наприкінці 2018 року в цій квартирі було закінчено ремонт і на початку 2019 року суддя переїхав жити туди, де живе і до сьогодні.

Тарасевич П.П. зауважив, що інформація в деклараціях в пункті 3, включаючи інформацію за 2018 рік зазначалась за наявності права користування майном станом на 31 грудня звітного періоду. Зміни до Правил заповнення були внесені лише у 2019 році. Ці правила формально, однак на законодавчому рівні, давали можливість суб’єкту декларування користуватись майном протягом усього року, крім 31 грудня і не зазначати таке майно в декларації.

Комісією під час проведення співбесіди з кандидатом досліджено його майнові декларації за 2014–2018 роки і встановлено, що Тарасевич П.П. дійсно не задекларував жодного об’єкта нерухомості за місцем роботи в селищі Великий Березний. Водночас під час засідання Комісії він підтвердив свої письмові пояснення і зазначив, що зробив все можливе для того, щоб знайти житло і оформити користування. Не вказувати в декларації будь-яке майно, для того щоб щось приховати, у нього не було наміру.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання кандидатом декларації) у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема, дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування. Для цілей декларування об’єктами нерухомості (об’єктами нерухомого майна) є земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина перша статті 181 Цивільного кодексу України, частина перша статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Комісія погоджується з твердженнями ГРД, що недекларування кандидатом протягом тривалого часу права користування об’єктами нерухомості за місцем роботи для стороннього спостерігача може означати наявність обґрунтованих сумнівів щодо доброчесності судді та його відповідності показнику чесності.

Комісія вкотре відзначає, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від судді (кандидата на посаду судді) уникати неналежної поведінки як при виконанні посадових обов’язків, так і в особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя. Суддя (кандидат на посаду судді) повинен поважати закон, додержуватись його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «чесність».

Водночас, як зазначено вище, Комісією вже встановлено, що кандидат не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, тому отримує за цим критерієм 0 балів.

3. У деклараціях доброчесності судді, поданих за 2015, 2016 та 2017 роки, у пункті 8 «Випадків наявності потенційного та/або реального конфлікту інтересів у моїй діяльності не було» кандидатом не було проставлено жодної позначки — ані «підтверджую», ані «не підтверджую».

Водночас правила заповнення декларацій доброчесності судді не передбачають можливості залишення цього пункту без позначки. Така обставина потребує додаткового пояснення кандидата щодо причин незаповнення зазначеного пункту, а також з’ясування, чи мали місце випадки потенційного або реального конфлікту інтересів під час здійснення ним правосуддя. Встановлене порушення саме по собі не свідчить про порушення принципів доброчесності, однак потребує уточнення для належного розуміння обставин.

Кандидат пояснив, оскільки доступ у реєстр декларацій родинних зв’язків і доброчесності наразі обмежений, він не може подивитись що саме має на увазі ГРД. Копії декларацій, що подавались у паперовому вигляді, у нього відсутні. Повідомив, що за весь період роботи на посаді судді випадків наявності потенційного та/або реального конфлікту інтересів у його діяльності не було.

Згідно з пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.

Загальні правила подання декларації доброчесності судді встановлено статтею 62 Закону.

Частиною першою статті 62 Закону (у редакції, чинній на момент заповнення та подання суддею декларації) передбачено, що суддя зобов’язаний щорічно до 01 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.

Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження (частина друга статті 62 Закону).

Рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16 затверджено форму декларації доброчесності судді.

Пунктом 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, що були чинними станом на дату подання суддею Тарасевичем П.П. декларацій доброчесності судді за 2015–2017 роки, встановлено, що в деклараціях заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року.

Під час співбесіди Комісією досліджено декларації доброчесності судді Тарасевича П.П. за 2015–2017 роки, подані ним у паперовому вигляді, і встановлено, що ним дійсно не проставлено позначки «підтверджую» або «не підтверджую» у пункті 8 «Випадків наявності потенційного та/або реального конфлікту інтересів у моїй діяльності не було».

Комісія переконана, що наведені факти не є достатніми, щоб вважати кандидата таким, що не відповідає критерію доброчесності, з огляду на відсутність умислу в непроставленні позначки в пункті 8 «Випадків наявності потенційного та/або реального конфлікту інтересів у моїй діяльності не було» у деклараціях доброчесності за 2015–2017 роки, оскільки кандидат пояснив, що це сталось помилково при заповненні першої декларації доброчесності судді за 2015 рік,  наступні декларації за 2016–2017 роки він заповнював на підставі попередньої.

Водночас ці обставини враховуються Комісією під час визначення балів.

Також Комісією враховано, що кандидатом не було задекларовано в майновій декларації за 2015 рік автомобіль марки «ИЖ 2717»  2004 року випуску, який перебував у його власності з 2005 до 2016 року і був відчужений останнім лише у 2016 році.

Кандидат пояснив, що цей автомобіль був придбаний його матір’ю 07 квітня 2005 року, право власності було оформлено на нього (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=zwCUKgCeUTY, таймкод 2:15:38). Оскільки автомобіль з моменту придбання використовувався його матір’ю, яка самостійно не водить авто, ним систематично видавались довіреності водіям. У квітні 2011 року Тарасевич П.П. видав довіреність із правом продажу автомобіля. Кандидат був переконаний, що автомобіль продано у 2011 році, лише після ознайомлення з довідкою про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 08 лютого 2016 року № 01-13/10/2016, дізнався, що цей автомобіль зареєстрований за ним.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №  1700-VII (у редакції на момент заповнення кандидатом декларації) у декларації відображаються транспортні засоби, які належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право, встановлених на 1 січня звітного року.

Комісія зазначає, що Тарасевичем П.П. при заповненні щорічних майнових декларацій та декларацій доброчесності допускалися систематичні помилки, що свідчить про певну його недбалість та нехтування правилами заповнення цих декларацій, тобто несумлінність при виконанні покладеного на нього державою обов’язку декларування.

Однією зі складових доброчесності судді є сумлінність, яка передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов’язків. Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на посаду судді мають бути бездоганними у всіх сферах його життя.

На думку Комісії, жодне з цих порушень окремо не є суттєвим і само по собі не може свідчити про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, проте в цьому випадку Комісія, зважаючи на системність порушень, які допускаються кандидатом протягом тривалого часу при заповненні відповідних декларацій, дійшла висновку про необхідність застосування приписів пункту 5.12 Положення щодо можливості зниження балів за вчинення декількох менш суттєвих порушень і, відповідно, зниження кількості балів за критерієм доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».

Водночас, як зазначено вище, Комісією вже встановлено, що кандидат не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, тому отримує за цим критерієм 0 балів.

4. У майнових деклараціях за 2019 рік та за 2020 рік кандидат у розділі 12 «Грошові активи» зазначив наявність грошових коштів, розміщених на банківському рахунку в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк».

Водночас у розділі 12.1 майнової декларації «Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб’єкта декларування або членів його сім’ї» інформацію щодо відповідного рахунка не зазначено.

Тарасевич П.П. стосовно наданої інформації повідомив, що зміни до Закону України «Про запобігання корупції» набрали чинності 01 січня 2020 року,  відповідно на правила заповнення декларації за 2019 рік вони не поширюються. Щодо декларації за 2020 рік, ним 07 квітня 2021 року подана уточнена декларація із зазначенням усіх даних.

Комісія вважає пояснення судді прийнятними, підтвердженими належними доказами і такими, що спростовують сумніви в невідповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім обставин, зазначених у висновку ГРД, при вирішенні питання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісія  враховує, що кандидат регулярно порушував строки надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) електронних копій судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з преамбулою цього закону його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Комісією перевірено зазначені обставини і встановлено, що відповідно до інформації Державного підприємства «Інформаційні судові системи» за час роботи кандидатом порушено строки оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень у 406 судових рішеннях. Водночас спостерігається значне перевищення строків у таких справах:

 - у справі № 298/2271/23 прострочено 133 дні (рішення від 14 березня 2024 року, направлено до реєстру 06 серпня 2024 року);

- у справі № 298/487/24 прострочено 136 днів (постанова від 03 червня 2024 року, направлено до реєстру 18 жовтня 2024 року);

- у справі № 298/233/23 прострочено 158 днів (рішення від 29 січня 2024 року, направлено до реєстру 16 липня 2024 року);

- у справі № 298/954/15-ц прострочено 182 дні (судове рішення від 08 червня 2016 року,  направлено до реєстру 13 грудня 2016 року);

-  у справі № 298/711/22 прострочено 290 днів (рішення від 09 лютого 2023 року, направлено до реєстру 08 грудня 2023 року).

Значне порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР кандидат пояснив великим навантаженням. Водночас загальні показники середньомісячного навантаження судді упродовж 2015–2019, 2022, 2023 років були нижчими за середньомісячні показники середнього статистичного навантаження в суді. Крім того, рівень судового навантаження у Великоберезнянському районному суді Закарпатської області є значно меншим, ніж у більшості судів як в Україні загалом, так і в Закарпатській області, у зв’язку з чим такі пояснення кандидата не відповідають фактичним обставинам.

На запитання члена Комісії кандидат не зміг відповісти, як у майбутньому буде вирішувати цю ситуацію.

У пункті 19 Єдиних показників сумлінність визначена як старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим…;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів…

З огляду на вказане Комісія вважає, що несвоєчасне протягом тривалого періоду оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень за відсутності надмірного і навіть середнього навантаження може свідчити про те, що кандидат недостатньо ефективно організовує свою роботу та не вживає достатніх заходів для виконання обов’язків, покладених на нього чинним законодавством.

Крім того, з огляду на мету, з якою законодавцем прийнято Закон України «Про доступ до судових рішень», така поведінка судді в певній мірі перешкоджає забезпеченню відкритості діяльності судів, що негативно впливає на репутацію окремого суду й авторитет правосуддя загалом, а також, що важливіше, створює можливі перешкоди для реалізації права осіб на справедливий суд.

Отже, Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за показником «сумлінність» за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів.

Водночас, як зазначено вище, Комісією вже встановлено, що кандидат не відповідає цим критеріям, тому отримує  0 балів.

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів із 300 можливих, тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

V. Висновок Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Тарасевич П.П. отримав такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Показники, отримані під час кваліфікаційного іспиту	341,3	341,3
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	18,33	34,66
	Безперервний розвиток	16,33
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	8,00	36,00
	Ефективна взаємодія	8,33
	Стійкість мотивації	9,67
	Емоційна стійкість	10,00
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
Всього			411,96

Таким чином, Тарасевич П.П. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Тарасевич Петро Петрович набрав 411,96 бала.

2. Визнати Тарасевича Петра Петровича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                                Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                                             Андрій ПАСІЧНИК                                     

                                                                                                                       Роман САБОДАШ