Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Короленка Олександра Миколайовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

 Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА (доповідач),

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК,

за участі: кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олександра КОРОЛЕНКА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Короленка Олександра Миколайовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

За змістом частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах (далі – Конкурс).

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Короленко Олександр Миколайович подав до Комісії заяву про допуск до участі в Конкурсі як особа, яка відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Короленка О.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Основні відомості про кандидата.

Короленко Олександр Миколайович, дата народження – _______________ року, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2008 році Короленко О.М. закінчив Київський університет права Національної академії наук України й отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юрист.

У 2013 році Короленку О.М. присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук із спеціальності «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право».

Короленко О.М. має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап  – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 та від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.

Короленко О.М. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

професійна компетентність	когнітивні здібності	45,1	361,1
	знання історії української державності	40
	знання у сфері права та зі спеціалізації суду	148
	здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	128

Отже, кількість балів, отриманих Короленком О.М. за кваліфікаційний іспит, свідчить про відповідність критерію професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року№ 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року№ 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Короленка О.М.

Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів із інформацією щодо кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Короленка О.М. вимогам до кандидата на посаду судді.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Короленка О.М.

Рішенням Комісії від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Чернігівського апеляційного суду в межах Конкурсу проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 19 травня 2025 року за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Короленка О.М. доповідачем визначено члена Комісії Богоноса М.Б.

Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, НАЗК, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно кандидата, яку долучено до матеріалів досьє.

26 травня 2025 року Комісія надіслала кандидату на посаду судді апеляційного загального суду Короленку О.М. листа № 21-4281/25, у якому запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою.

29 травня 2025 року до Комісії надійшли пояснення Короленка О.М. на виконання листа Комісії від 26 травня 2025 року № 21-4281/25. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Під час підготовки до співбесіди доповідачем надіслано запит до ректора Київського університету права Національної академії наук України (лист від
03 жовтня 2025 року № 32дпс-1013/23) щодо надання інформації про професійні показники кандидата.

У відповідь на запит отримано інформацію, яку долучено до матеріалів досьє (вх. № 32 дпс-1013/23 від 29 жовтня 2025 року).

До Комісії 21 жовтня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням ГРД 21 жовтня 2025 року.

Членом Комісії – доповідачем (лист від 22 жовтня 2025 року № 32 дпс-1013/23) надіслано зазначений висновок кандидату та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені у ньому обставини.

До Комісії 24 жовтня 2025 року надійшли пояснення Короленка О.М. щодо обставин, викладених у висновку ГРД.

Також кандидат додатково надіслав до Комісії копії документів (вх. № 32 дпс-1013/23 від 27 та 28 жовтня 2025 року).

До Комісії 30 жовтня 2025 року надійшло клопотання ГРД щодо розгляду питання щодо Короленка О.М. без участі представника ГРД (вх. № 32 дпс-1013/23 від 30 жовтня 2025 року).

Короленку О.М. було надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з Короленком О.М. проведено 30 жовтня 2025 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами, встановлено відсутність обставин, що перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності таким показникам:

1. Рішучість та відповідальність.

Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливого бала за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, що мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат спроможний до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме в процесі співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Оцінюючи відповідність кандидата критерію особистої компетентності за показниками «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» Комісія враховує таке.

Як вже зазначалось, Комісія 26 травня 2025 року надіслала кандидату на посаду судді апеляційного загального суду листа № 21-4281/25, у якому запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на його думку, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності (за відповідною формою).

29 травня 2025 року до Комісії надійшли пояснення Короленка О.М. на виконання листа Комісії від 26 травня 2025 року № 21-4281/25, які долучені до матеріалів досьє. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Під час співбесіди з кандидатом було обговорено кожен із показників критерію особистої компетентності та поставлено кандидату уточнювальні запитання.

У пункті 1.2 «Інформація щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності за показником «Безперервний розвиток» розділу 1 «Критерій особистої компетентності» кандидатом зазначено таку інформацію: «24 січня 2013 року я захистив свою кандидатську дисертацію на тему: «Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання». Протягом 2019–2021 років написав дисертацію на тему: «Аудитор як спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення за законодавством України», а в 2022–2023 роках дисертацію на тему: «Кримінальна відповідальність за умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції». В науковому журналі «Економіка. Фінанси. Право», 2025 рік, випуск № 2, опублікував свою статтю на тему: «Стан сильного душевного хвилювання у Кримінальному кодексі України: зміст поняття та особливості його застосування».

У пункті 2.3 «Інформація щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності за показником «Стійкість мотивації» розділу 2 «Критерій соціальної компетентності» кандидат вказав таке: «На сьогодні я є безробітним, тому шукаю нову роботу. Проте я шукаю не просто нове місце роботи, а роботу, де я міг би застосувати свої знання з кримінального права та процесу, а також де офіційно передбачена така заробітна плата, з якою я матиму змогу допомагати своїй матері та зможу прогодувати свою сім’ю, яку планую завести. 

На останній роботі я отримував близько 15 000 гривень на місяць, через що почав писати дисертації з кримінального права іншим особам, оскільки хотів полетіти взимку в Тайланд, купити новий айфон, спорядження в гори, щоб піднятися та пройти Чорногірський хребет в Карпатах тощо.».

Отже, як приклад безперервного розвитку Короленко О.М. вказав про написання дисертацій з кримінального права іншим особам.

Під час співбесіди кандидату були поставлені запитання з метою з’ясування організаційних аспектів надання вказаних ним послуг. Короленко О.М. у відповідь пояснив, що до нього звернувся знайомий з попередньої роботи і запропонував написати дисертацію для його дружини за певну суму. В результаті між ними було досягнуто домовленість, за якою кандидат бере на себе зобов’язання впродовж трьох років написати роботу. Домовлена вартість цієї послуги становила 6 000 дол. США. Кандидат повідомив, що двічі писав дисертації іншим особам, теми цих дисертацій, як пояснив Короленко О.М. під час співбесіди, вказані ним в пункті 1.2 «Інформація щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності за показником «Безперервний розвиток» розділу 1 «Критерій особистої компетентності».

На додаткові запитання члена Комісії кандидат відповів: «Перше, це я не порушував ніякого закону. Я чесно своєю головою заробив ці гроші. По-друге, чи нормально чи не нормально, я знаю одне, що якби я відмовив, він би пішов би, знайшов би іншого, тобто інший би…».

У своїх усних поясненнях кандидат зазначив, що моральних дилем з цього приводу у нього не виникало, що свідчить про неусвідомлення ним серйозності вчиненого порушення та власної відповідальності за такі дії.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 рішення Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21).

Вказані вище дії та ретроспективний погляд на їх зміст та наслідки самого кандидата свідчать не лише про відсутність належного усвідомлення ним наслідків власних дій та небажання брати за них повну особисту відповідальність (що не відповідає показнику «Відповідальність»), а й про неусвідомлення впливу такої поведінки на авторитет судової влади загалом.

Більш детально оцінка вказаним діям кандидата буде надана при оцінюванні його відповідності окремим показникам критерію доброчесності.

Крім того, оцінюючи відповідність кандидата критерію особистої компетентності за показником «Безперервний розвиток», «Рішучість та відповідальність», Комісія встановила, що з 2021 року кандидат ніде не працює. Під час співбесіди кандидат не зміг навести прикладів актуального професійного досвіду, які б свідчили про  відповідність показнику «Рішучість та відповідальність». Кандидат не продемонстрував належних свідомих та послідовних зусиль, спрямованих на професійний саморозвиток. Крім опублікування у 2025 році статті в журналі,  Короленком О.М. не надано відомостей, які б свідчили про безперервний розвиток, зокрема про відвідування семінарів, тренінгів чи інших заходів підвищення кваліфікації.

Пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані Короленком О.М. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії у складі колегії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований за п. 5.7 середній бал	Бал за критерій
особиста компетентність	рішучість	8	8	8	8	15
	відповідальність
	безперервний розвиток	7	7	7	7

За результатами оцінки пояснень та інших матеріалів, долучених до досьє, співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії у складі колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 15 балів із 50 можливих, що нижче 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат не відповідає критерію особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності таким показникам:

1. Ефективна комунікація.

2. Ефективна взаємодія.

3. Стійкість мотивації.

4. Емоційна стійкість.

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливого бала за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

При оцінці відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, що мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані Короленком О.М. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами колегії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований за п. 5.7 середній бал	Бал за критерій
соціальна компетентність	ефективна комунікація	9	10	10	9,67	37,67
	ефективна взаємодія	9	10	10	9,67
	стійкість мотивації	9	9	9	9
	емоційна стійкість	9	9	10	9,33

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, що забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виснує, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає  з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності порушення правил та/або норм.

Згідно з пунктом 5.10. Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Для оцінки відповідності кандидата показникам критерію використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, що є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо невідповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).

Відповідно до пункту 5.12. Положення кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

На переконання Комісії, такий підхід дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата.

При цьому істотність порушень встановлюється Комісією в закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії (пункт 5.13 Положення).

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

До Комісії 21 жовтня 2025 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 21 жовтня 2025 року, у якому зазначено таке.

1. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником чесність (підпункт 1 пункту 18 Єдиних показників).

ГРД зазначає, що кандидат допустив академічну недоброчесність. Дисертація кандидата містить ознаки плагіату. За даними сервісу Turnitin, дисертація Короленка О.М. на 22% збігається з дисертацією Авраменка О.В. «Стан сильного душевного хвилювання: кримінально-правові та психологічні аспекти», яка захищена у 2008 році. Кандидат захистив дисертацію у 2012 році – через чотири роки після зазначеної роботи. Тема дисертації кандидата «Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання» свідчить про значну схожість з темою досліджень Авраменка О.В. Порівняння двох дисертацій дає підстави вважати, що кандидат готував свою роботу на основі праці Авраменка О.В.: у багатьох розділах відтворено її структуру, використано подібні джерела та наведено текстові фрагменти, що майже дослівно повторюють положення роботи 2008 року.

У висновку ГРД наведено приклади виявленого текстового збігу.

Також ГРД зауважує, що дисертація кандидата не містить ознак наукової новизни та не була актуальною на момент захисту.

ГРД зазначає, що плагіат, який допустив кандидат при написанні дисертації, є кричущим проявом академічної недоброчесності та цілковитим показником його невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності, яким повинен відповідати майбутній суддя. На думку ГРД, кандидат використав дисертацію як підставу для отримання наукового ступеня та подальшого отримання заробітної плати з надбавкою за такий науковий ступінь.

Кандидат надав письмові і усні пояснення під час співбесіди та не погодився з твердженнями ГРД. Короленко О.М. зазначив, що його роботу перевіряли у процедурі захисту та жодних порушень, запозичень чи плагіату не було виявлено. Кандидат пояснив, що ГРД знайшла в його роботі технічну помилку в посиланні на джерело, і йому не відомо у зв’язку з чим ця помилка виникла.

Водночас, пояснюючи збіги з роботою Авраменка О.В., кандидат зазначив, що і він, і Авраменко О.В. використовували одне джерело – роботу Сітковської О.Д. «Афекты в криминально-психологическом исследовании». Короленко О.М. вказав, що єдиною відмінністю в його роботі та роботі Авраменка О.В. є відмінність в перекладі, тобто зміст ідентичний, переклад слів дещо різниться.

Стосовно структури роботи Короленко О.М. пояснив, що вона є базовою для всіх робіт з кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення.

Стосовно схожості теми з темою дисертації Авраменка О.В. кандидат зазначив, що тема дисертації має бути актуальною, що означає дослідження цієї тематики також й іншими науковцями, з метою опрацювання їх висновків та погодження з ними або спростування їх, запропонувавши свої.

Кандидат зазначив, що, обираючи тему роботи, ознайомився з дисертацією Авраменка О.В. та в своїй роботі доводив помилковість його висновків, пропонуючи висновки, повністю відмінні від висновків Авраменка О.В.  

Стосовно використання подібних джерел та наведення текстових фрагментів, що майже дослівно повторюють положення роботи Авраменка О.В., кандидат звернув увагу на те, що при дослідженні однакової тематики використання подібних джерел є не порушенням, а обов’язком. Якщо не дослідити всі наявні джерела з конкретної тематики інформація буде неповною, що матиме наслідком помилкові висновки.

Також Короленко О.М. в поясненнях навів пункти новизни в його роботі.

Визначаючись щодо обставин, викладених ГРД у цьому пункті висновку, Комісія зазначає таке.

Відповідно до матеріалів досьє кандидата у 2013 році в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на підставі прилюдного захисту дисертації Короленку О.М. присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук із спеціальності «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» (на підставі рішення Атестаційної колегії від 25 квітня 2013 року отримано диплом
ДК № 013208).

Комісія бере до уваги, що рішення про присудження наукового ступеня кандидата юридичних наук Короленку О.М. є чинним.

Водночас Комісія вважає за необхідне зазначити, що аналіз наданого ГРД звіту перевірки роботи кандидата засобами системи антиплагіатної перевірки Turnitin вказує, що у більшості випадків текстові збіги, позначені системою як співпадіння з текстами інших робіт, супроводжуються в роботі Короленка О.М. відповідними посиланнями на джерела, відтворюють приписи нормативно-правових актів або мають характер стандартних, загальнопоширених правових виразів.

Разом з цим, аналіз тексту Додатку А «Аналітична довідка узагальнення кримінальних справ, розглянутих судами України про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена статтями 116, 123 КК України у 2009–2011 рр.» до роботи Короленка О.М. та тексту роботи Авраменка О.В. (с. 177-185), без сумніву, свідчить про їх ідентичність, що відображено в таблиці:

С. 177-185 роботи Авраменка О.В.

ДОДАТОК А. С. 131-137 роботи Короленка О.М.

Дослідження питання про врахування стану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання передбачає насамперед проведення узагальнення кримінальних справ, розглянутих судами України, про злочини відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 116, 123 КК. Перш, ніж перейти до такого узагальнення, слід відзначити, що, за даними офіційної статистики, судами України розглядається близько 100 таких кримінальних справ щороку. За останні три роки статистичні показники такі: у 2005 р. судами України було розглянуто 71 кримінальну справу про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та 45 справ про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що становить відповідно 61% та 39% від загальної кількості таких справ. У 2006 р. було розглянуто 63 кримінальні справи про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та 31 справа про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, тобто відповідно 67% та 33% від загальної кількості таких справ [228].                 Зрозуміло, що немає змоги отримати та ознайомитись з матеріалами всіх цих справ. Нами опрацьовано матеріали 62 кримінальних справ про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачено ст.ст. 116, 123 КК розглянутих судами Львівської, Рівненської, Волинської областей, за якими судами постановлено обвинувальні вироки, та всі матеріали стосовно справ цієї категорії, внесені до Єдиного реєстру судових рішень України.   Серед опрацьованих нами кримінальних справ 41 справа – про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та 21 справа про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що відповідно становить 66 % та 34 % від загальної кількості досліджених справ. Тобто співвідношення справ про умисне вбивство та тяжке тілесне ушкодження, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, стосовно загальної кількості опрацьованих нами кримінальних справ вищевказаної категорії близьке до співвідношення цих злочинів за офіційною статистикою. Тому, вважаємо, що узагальнення цих матеріалів дозволить зробити обґрунтовані висновки щодо основних тенденцій вирішення судами України кримінальних справ цієї категорії, які матимуть високий ступінь достовірності. Перш, ніж перейти безпосередньо до розгляду питання про врахування стану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання, вважаємо за доцільне визначити, чи стосовно всіх осіб із проаналізованих нами кримінальних справ застосовується кримінальна відповідальність. Тобто спочатку ми вирішили з’ясувати, чи застосовується судами стосовно аналізованого виду злочинів звільнення від кримінальної відповідальності. Поняття цього кримінально-правового інституту Пленум Верховного Суду України визначає як відмову держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України. При цьому ним же наголошується, що закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений КК та за наявності визначених у законі правових підстав. Нами не було знайдено жодного випадку, коли судом до особи, винної у вчиненні злочину, застосовувався б інститут звільнення від кримінальної відповідальності, хоча перешкод у його застосуванні немає. Так, злочин, відповідальність за вчинення якого передбачено ст. 116 КК «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання», є злочином середньої тяжкості, а тому за його вчинення особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за наявності підстав, визначених ст.ст. 47, 48, 49 КК. Відповідно, злочин, відповідальність за вчинення якого передбачено ст. 123 КК «Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання», є злочином невеликої тяжкості, а отже, за його вчинення особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за наявності підстав, визначених ст.ст. 45-49 КК. Проте і стосовно цього злочину нами не знайдено випадків звільнення осіб, які вчинили такий злочин, від кримінальної відповідальності. Таким чином, можна зробити висновок, що суди України, як правило, не застосовують звільнення від кримінальної відповідальності за ці злочини або ж застосовують його вкрай рідко. Стосовно ж застосування кримінальної відповідальності, то ми виходимо з того, що кримінальна відповідальність, як одна з форм реалізації охоронюваних кримінально-правових відносин, може мати чотири форми: 1) осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання; 2) осуду з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 3) осуду з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 4) осуду без призначення покарання [110, с. 5]. Застосування цих форм кримінальної відповідальності на основі узагальнення вивчених кримінальних справ дозволяє зробити такі висновки. Кримінальна відповідальність у формі осуду без призначення покарання як і інститут звільнення від кримінальної відповідальності або не застосовується судами взагалі (нами не знайдено жодного такого вироку), або ж застосовується вкрай рідко. Кримінальна відповідальність у формі осуду з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання судами застосовується. Її застосування спостерігається у близько 11 % випадків (7 справ) розгляду досліджуваної категорії справ. Проте таке звільнення від покарання застосовувалось лише з однієї підстави – на підставі закону України «Про амністію». Осуд з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання, як форма застосування кримінальної відповідальності за злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 116, 123 КК, застосовувався судами України приблизно у 42 % випадків (26 справ). Таке звільнення відбувалося на підставі ст. 75 та ст. 79 КК.   Проте найчастіше застосовувалась кримінальна відповідальність у формі осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання у 47 % випадків (29 справ). Викладене дозволяє зробити висновок, що суди України за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, найчастіше застосовують кримінальну відповідальність у формі осуду з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання та осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання (разом 89 %). Узагальнюючи вищенаведене та враховуючи, що призначення покарання є обов’язковим елементом трьох вищезазначених форм кримінальної відповідальності і саме ці форми кримінальної відповідальності здебільшого застосовуються судами України при розгляді справ про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 116, 123 КК, можна констатувати, що за вчинення таких злочинів судами, як правило, покарання призначається. Проте важливим є з’ясування питання, яке ж покарання призначається таким особам, який його вид та строк. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст.116 КК) передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. Із проаналізованих нами вироків (41 справа) у 100 % випадків застосовували покарання, визначені санкцією. При чому приблизно у 83 % випадків (34 справи) застосовувалось покарання у виді позбавлення волі на певний строк і, відповідно, лише у 17 % (7 справ) у виді обмеження волі. За строками покарання у виді позбавлення волі спостерігається така картина: до максимального покарання (5 років позбавлення волі) засуджена лише одна особа (2,4 %). Проте такого покарання особа реально не відбувала, а на підставі закону України «Про амністію» вона була безумовно звільнена від його відбування. Таким чином, постає питання про доцільність призначення такого покарання. З аналізованих нами вироків суду до покарання у виді позбавлення волі на строк від 4-х років включно до 5-ти років було засуджено всього 4 особи (9,8 %); від 3-х років включно до 4-х років – 7 осіб (17 %); від 2-х років включно до 3-х років – 24 особи (59 %); менше 2-х років – 5 осіб (12,2 %). Причому найчастіше судами України застосовувалось покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Застосування ж покарання у виді обмеження волі характеризується такими показниками: до покарання у виді обмеження волі на строк до 5-ти років було засуджено лише одну особу (14 %); від 3-х років включно до 4-х років – дві особи (29 %); від 2-х років включно до 3-х років – жодна особа (0 %); менше 2-х років – 4 особи (57 %). Найчастіше застосовувалось покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік шість місяців. Аналіз розгляду судами кримінальних справ про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання дав підстави зробити такі висновки: у 100 % проаналізованих випадків судами застосовувалось покарання у виді позбавлення волі на певний строк. При чому у 71 % випадків (15 справ) максимальне покарання, передбачене санкцією цієї статті, – 2 роки позбавлення волі; у 19 % (4 справи) - один рік шість місяців позбавлення волі; у 10 % (2 справи) - один рік позбавлення волі. Проте до всіх засуджених за цей злочин застосовувалось звільнення від покарання: безумовне – на підставі закону України «Про амністію» (24 %, 5 справ) чи умовне – із застосуванням ст.ст. 75, 79 КК (76 %, 16 справ). Оцінюючи застосування положень кримінального закону при розгляді судами кримінальних справ про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 116, 123 КК, можна констатувати, що суди в цілому правильно призначають покарання, керуючись при цьому положеннями Загальної та Особливої частини КК тощо.   Насамперед слід відзначити, що до Єдиного реєстру судових рішень України внесено кілька десятків ухвал, в яких апеляційні суди України та Верховний Суд України мотивовано відмовляють у задоволенні клопотань про перекваліфікацію діянь винних осіб зі ст. 115 на ст. 116 чи зі ст. 121 на ст. 123 КК. Разом з тим опрацювання нами кримінальних справ свідчить, що, розглядаючи кримінальні справи аналізованої категорії, суд при визначенні наявності чи відсутності стану сильного душевного хвилювання в особи під час інкримінованих дій, як правило, вирішує її, виходячи насамперед з висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, не завжди оцінюючи наявні у справі докази. Так, наприклад, вироком Славутицького міського суду Київської області (справа № 1-5/2007) ОСОБА 2, на нашу думку, неправильно була засуджена за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК. До такого висновку суд при дійшов, враховуючи висновок експертизи, в якому вказувалось, що винна особа «під час скоєння інкримінованих дій перебувала у стані вираженої напруги (фрустрації), викликаної протрангованою конфліктною ситуацією у вигляді систематичних фізичних та словесних знущань потерпілого щодо неї та її сина. Емоційна напруга, хоча і не досягала ступеня фізіологічного афекту, але здійснила суттєвий вплив на її свідомість та поведінку під час скоєння інкримінованих дій» [66]. Проте цей стан суд врахував як обставину, що пом’якшує покарання («вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання…»), і з застосуванням ст. 69 КК засудив винну особу до п’яти років позбавлення волі та застосував до неї звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України). І хоча це єдина із опрацьованих нами справ, в якій, на нашу думку, суд в частині кваліфікації діяння, застосував кримінальний закон неправильно, проте остаточне покарання, призначене судом, знаходиться в межах санкції, передбаченої ст. 116 КК. Більше того, суд не застосував до цієї справи кримінальної відповідальності у формі осуду з призначенням та виконанням 183 (відбуванням) покарання, оскільки така особа, як вже зазначалось, була звільнена від відбування покарання з випробуванням. Водночас ухвалою колегії суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області аналогічний випадок кваліфіковано, видається на наш погляд, правильно за ст. 116 КК. Згідно з висновком психолого-психіатричної експертизи «М. знаходилась в емоційному стані – стані сильної фрустрації, яка суттєво вплинула на її свідомість та діяльність. Такий емоційний стан може досягати різного ступеня вираженості і в певних випадках глибина часткового звуження свідомості та порушення регуляції поведінки досягає такого ж рівня, а іноді – перевищує його, що й при афектах». Більше того, у цій же ухвалі констатовано, що «експертологічний аналіз дозволяє дійти висновку, що стан сильного душевного хвилювання як експертне поняття може бути діагностоване у тих осіб, емоційний стан яких можна описати через загально-психологічні поняття «афект», «стрес», «фрустрація» [9] * . Винна особа була засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців та звільнена від його відбування на підставі закону України «Про амністію». Із приведених вище судових прикладів випливає, що, незважаючи на те, що суди не завжди враховують висновки психолого-психіатричних експертиз та позицію психологів, які стверджують, що суттєво впливати на свідомість та діяльність людини може не тільки фізіологічний афект, а й інші емоційні стани, такі як: стрес, фрустрація тощо, у питаннях призначення покарання за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені у такому стані, судді більш одностайні. Не залежно від кваліфікації остаточне покарання призначається як правило в межах санкцій ст. 116, 123 КК.   Узагальнення досліджених кримінальних справ дозволяє зробити висновок, що як того вимагає кримінальний закон, обираючи винному вид та строк покарання за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 116, 123 КК, суди* враховують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. При оцінці ступеня тяжкості вчиненого злочину суди як правило дають правильну оцінку. Проте існують непоодинокі випадки, коли суди припускаються помилок. Так, наприклад, Сихівський районний суд м. Львова, призначаючи підсудному С. покарання за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 116 КК, вказав, що ним «враховується ступінь тяжкості злочину, який є тяжким злочином», не взявши до уваги положення ст. 12 КК [14] * .   Оцінюючи особу винного, суди вказують на вельми широкий спектр даних, які її характеризують. Судами враховується лише: наявність чи відсутність судимості, неповнолітніх дітей, характеристика з місця праці та проживання. До обставин, які пом’якшують покарання, суд як правило враховує такі: щире каяття, сприяння своєю поведінкою швидкому розкриттю злочину, позитивну характеристику винної особи, наявність на вихованні неповнолітніх чи малолітніх дітей, стан здоров’я, примирення з потерпілою особою. Разом з тим співставлення даних, які враховують суди при призначенні покарань за злочини, вчиненні у стані сильного душевного хвилювання, як такі, що характеризують особу винного, з наведеним переліком обставин, що пом’якшують покарання, дозволяє констатувати, що певні обставини різними судами оцінюються по-різному. Наприклад, позитивну характеристику винної особи, наявність на вихованні неповнолітніх чи малолітніх дітей одні суди враховують при характеристиці особи винного, інші – як обставину, яка пом’якшує покарання, що неприпустимо. Згідно із ч. 3 ст. 66 КК, якщо будь-яка з обставин, що пом’якшує покарання, передбачена у статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом’якшує. Проте з проаналізованих нами справ все ж таки* Кримінальна справа 1-55 / 2005 р. встановлено випадок, коли суд, обираючи вид та строк покарання за вчинений злочин, передбачений ст. 116 КК, врахував як обставину, яка пом’якшує покарання, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання [10]* . Враховуючи, що перелік обставин, які обтяжують покарання, є вичерпним, то суди, як правило, при обранні виду та строку покарання за аналізовані нами злочини враховують стан сп’яніння та, як не зовсім обґрунтовану, на наш погляд, обставину «тяжкі наслідки, завдані злочином». Виходячи з положення, викладеного в ч. 3 ст. 67 КК, видається, що визнавати таку обставину обтяжуючою неправомірно, оскільки смерть чи тяжке тілесне ушкодження є ознаками складів відповідних злочинів

Дослідження питання про врахування стану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання передбачає насамперед проведення узагальнення кримінальних справ, розглянутих судами України, про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. ст. 116, 123 КК України. Перш, ніж перейти до такого узагальнення, слід відзначити, що, за даними офіційної статистики, судами України розглядається близько 100 таких кримінальних справ щороку. За останні три роки статистичні показники такі: у 2009 р. судами України було розглянуто 71 кримінальну справу про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та 45   справ про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що становить відповідно 61 % та 39 % від загальної кількості таких справ; у 2010 р. було розглянуто 63 кримінальні справи про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та 31 справа про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, тобто відповідно 67 % та 33 % від загальної кількості таких справ. у 2011 р. було розглянуто 61 кримінальні справи про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та 38 справа про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, тобто відповідно 62 % та 38 % від загальної кількості таких справ [1 ]. Зрозуміло, що немає змоги отримати та ознайомитись з матеріалами всіх цих справ. Нами опрацьовано матеріали 62 кримінальних справ про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачено ст.ст. 116, 123 КК України розглянутих судами Київської, Львівської, Рівненської, Волинської областей, за якими судами постановлено обвинувальні вироки, та всі матеріали стосовно справ цієї категорії, внесені до Єдиного реєстру судових рішень України. Серед опрацьованих нами кримінальних справ: 41 справа – про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; 21 справа – про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що відповідно становить 66 % та 34 % від загальної кількості досліджених справ.  Тобто співвідношення справ про умисне вбивство та тяжке тілесне ушкодження, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, стосовно загальної кількості опрацьованих нами кримінальних справ вищевказаної категорії близьке до співвідношення цих злочинів за офіційною статистикою. Тому, вважаємо, що узагальнення цих матеріалів дозволяє зробити обґрунтовані висновки щодо основних тенденцій вирішення судами України кримінальних справ цієї категорії, які матимуть високий ступінь достовірності. Перш, ніж перейти безпосередньо до розгляду питання про врахування стану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання, вважаємо за доцільне визначити, чи стосовно всіх осіб із проаналізованих нами кримінальних справ застосовується кримінальна відповідальність. Тобто спочатку ми вирішили з’ясувати, чи застосовується судами стосовно аналізованого виду злочинів звільнення від кримінальної відповідальності. Поняття цього кримінально-правового інституту Пленум Верховного Суду України визначає як відмову держави від застосування щодо особи, яка вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, що здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України. При цьому ним же наголошується, що закриття кримінальної справи із звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений КК України та за наявності визначених у законі правових підстав. Нами не було знайдено жодного випадку, коли судом до особи, винної у вчиненні злочину, застосовувався б інститут звільнення від кримінальної відповідальності, хоча перешкод у його застосуванні немає. Так, злочин, відповідальність за вчинення якого передбачено ст. 116 КК України «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання», є злочином середньої тяжкості, а тому за його вчинення особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за наявності підстав, визначених ст.ст. 47, 48, 49 КК України. Відповідно, злочин, відповідальність за вчинення якого передбачено ст. 123 КК України «Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання», є злочином невеликої тяжкості, а отже, за його вчинення особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за наявності підстав, визначених ст.ст. 45–49 КК України. Проте і стосовно цього злочину нами не знайдено випадків звільнення осіб , які вчинили такий злочин, від кримінальної відповідальності. Таким чином, можна дійти висновку, що суди України, як правило, не застосовують звільнення від кримінальної відповідальності за ці злочини або ж застосовують його вкрай рідко. Стосовно ж застосування кримінальної відповідальності, то ми виходимо з того, що кримінальна відповідальність, як одна з форм реалізації охоронюваних кримінально-правових відносин, може мати чотири форми: 1) осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання; 2) осуду з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 3) осуду з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 4) осуду без призначення покарання. Застосування цих форм кримінальної відповідальності на основі узагальнення вивчених кримінальних справ дозволяє зробити такі висновки. Кримінальна відповідальність у формі осуду без призначення покарання як і інститут звільнення від кримінальної відповідальності або не застосовується судами взагалі (нами не знайдено жодного такого вироку), або ж застосовується вкрай рідко. Кримінальна відповідальність у формі осуду з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання судами застосовується. Її застосування спостерігається у близько 11 % випадків (7 справ) розгляду досліджуваної категорії справ. Проте таке звільнення від покарання застосовувалось лише з однієї підстави – на підставі закону України «Про амністію». Осуд з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання, як форма застосування кримінальної відповідальності за злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 116, 123 КК України, застосовувався судами України приблизно у 42 % випадків (26  справ). Таке звільнення відбувалося на підставі ст. 75 та ст. 79 КК України.   Проте найчастіше застосовувалась кримінальна відповідальність у формі осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання у 47 % випадків (29 справ). Викладене дозволяє дійти висновку, що суди України за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, найчастіше застосовують кримінальну відповідальність у формі осуду з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання та осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання (разом 89 %). Узагальнюючи вищенаведене та враховуючи, що призначення покарання є обов’язковим елементом трьох вищезазначених форм кримінальної відповідальності і саме ці форми кримінальної відповідальності здебільшого застосовуються судами України при розгляді справ про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 116, 123 КК України, можна констатувати, що за вчинення таких злочинів судами, як правило, покарання призначається. Проте важливим є з’ясування питання, яке ж покарання призначається таким особам, який його вид та строк. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання ( ст. 116 КК) передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. Із проаналізованих нами вироків (41 справа) у 100 % випадків застосовували покарання, визначені санкцією. При чому приблизно у 83 % випадків (34 справи) застосовувалось покарання у виді позбавлення волі на певний строк і, відповідно, лише у 17 % (7 справ) у виді обмеження волі. За строками покарання у виді позбавлення волі спостерігається така картина: до максимального покарання (5 років позбавлення волі) засуджена лише одна особа (2,4 %). Проте такого покарання особа реально не відбувала, а на підставі закону України «Про амністію» вона була безумовно звільнена від його відбування. Таким чином, постає питання про доцільність призначення такого покарання. З аналізованих нами вироків суду до покарання у виді позбавлення волі на строк від 4-х років включно до 5-ти років було засуджено всього 4 особи (9,8 %); від 3-х років включно до 4-х років – 7 осіб (17 %); від 2-х років включно до 3-х років – 24 особи (59 %); менше 2-х років – 5 осіб (12,2 %). Причому найчастіше судами України застосовувалось покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Застосування ж покарання у виді обмеження волі характеризується такими показниками: до покарання у виді обмеження волі на строк до 5-ти років було засуджено лише одну особу (14 %); від 3-х років включно до 4-х років – дві особи (29 %); від 2-х років включно до 3-х років – жодна особа ( 0 %); менше 2-х років – 4 особи (57 %). Найчастіше застосовувалось покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік шість місяців. Аналіз розгляду судами кримінальних справ про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання дав підстави дійти таких висновків: у 100 % проаналізованих випадків судами застосовувалось покарання у виді позбавлення волі на певний строк. При чому у 71 % випадків (15 справ) максимальне покарання, передбачене санкцією цієї статті, – 2 роки позбавлення волі; у 19 % ( 4 справи) – один рік шість місяців позбавлення волі; у 10 % (2 справи) – один рік позбавлення волі. Проте до всіх засуджених за цей злочин застосовувалось звільнення від покарання: безумовне – на підставі закону України «Про амністію» (24 %, 5 справ) чи умовне – із застосуванням ст.ст. 75, 79 КК України (76 %, 16 справ). Оцінюючи застосування положень кримінального закону при розгляді судами кримінальних справ про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 116, 123 КК України, можна констатувати, що суди в цілому правильно призначають покарання, керуючись при цьому положеннями Загальної та Особливої частини КК України тощо. Насамперед слід відзначити, що до Єдиного реєстру судових рішень України внесено кілька десятків ухвал, в яких апеляційні суди України та Верховний Суд України мотивовано відмовляють у задоволенні клопотань про перекваліфікацію діянь винних осіб зі ст. 115 на ст. 116 чи зі ст. 121 на ст. 123 КК України. Разом з тим опрацювання нами кримінальних справ свідчить, що, розглядаючи кримінальні справи аналізованої категорії, суд при визначенні наявності чи відсутності стану сильного душевного хвилювання в особи під час інкримінованих дій, як правило, вирішує її, виходячи насамперед з висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, не завжди оцінюючи наявні у справі докази. Так, наприклад, вироком Славутицького міського суду Київської області (справа № 1-5/2007) особа, на нашу думку, неправильно була засуджена за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України. До такого висновку суд при дійшов, враховуючи висновок експертизи, в якому вказувалось, що винна особа «під час скоєння інкримінованих дій перебувала у стані вираженої напруги (фрустрації), викликаної протрангованою конфліктною ситуацією у вигляді систематичних фізичних та словесних знущань потерпілого щодо неї та її сина. Емоційна напруга, хоча і не досягала ступеня фізіологічного афекту, але здійснила суттєвий вплив на її свідомість та поведінку під час скоєння інкримінованих дій» [66]. Проте цей стан суд врахував як обставину, що пом’якшує покарання («вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання…»), і з застосуванням ст. 69 КК України засудив винну особу до п’яти років позбавлення волі та застосував до неї звільнення від відбування покарання з випробуванням ( ст. 75 КК України). І хоча це єдина із опрацьованих нами справ, в якій, на нашу думку, суд в частині кваліфікації діяння, застосував кримінальний закон неправильно, проте остаточне покарання, призначене судом, знаходиться в межах санкції, передбаченої ст. 116 КК України. Більше того, суд не застосував до цієї справи кримінальної відповідальності у формі осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання, оскільки така особа, як вже зазначалось, була звільнена від відбування покарання з випробуванням. Водночас ухвалою колегії суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області аналогічний випадок кваліфіковано, видається на наш погляд, правильно за ст. 116 КК України. Згідно з висновком психолого-психіатричної експертизи «М. знаходилась в емоційному стані – стані сильної фрустрації, яка суттєво вплинула на її свідомість та діяльність. Такий емоційний стан може досягати різного ступеня вираженості і в певних випадках глибина часткового звуження свідомості та порушення регуляції поведінки досягає такого ж рівня, а іноді – перевищує його, що й при афектах». Більше того, у цій же ухвалі констатовано, що «експертологічний аналіз дозволяє дійти висновку, що стан сильного душевного хвилювання як експертне поняття може бути діагностоване у тих осіб, емоційний стан яких можна описати через загально- психологічні поняття «афект», «стрес», «фрустрація». Винна особа була засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців та звільнена від його відбування на підставі закону України «Про амністію». Із приведених вище судових прикладів випливає, що, незважаючи на те, що суди не завжди враховують висновки психолого-психіатричних експертиз та позицію психологів, які стверджують, що суттєво впливати на свідомість та діяльність людини може не тільки фізіологічний афект, а й інші емоційні стани, такі як: стрес, фрустрація тощо, у питаннях призначення покарання за злочини проти життя та здоров’я особи, вчинені у такому стані, судді більш одностайні. Не залежно від кваліфікації остаточне покарання призначається як правило в межах санкцій ст. 116, 123 КК України. Узагальнення досліджених кримінальних справ дозволяє дійти висновку, що як того вимагає кримінальний закон, обираючи винному вид та строк покарання за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 116, 123 КК України, суди враховують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. При оцінці ступеня тяжкості вчиненого злочину суди як правило дають правильну оцінку. Проте існують непоодинокі випадки, коли суди припускаються помилок. Так, наприклад, Сихівський районний суд м.  Львова, призначаючи підсудному С. покарання за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 116 КК України, вказав, що ним «враховується ступінь тяжкості злочину, який є тяжким злочином», не взявши до уваги положення ст. 12 КК України. Оцінюючи особу винного, суди вказують на вельми широкий спектр даних, які її характеризують. Судами враховується лише: наявність чи відсутність судимості, неповнолітніх дітей, характеристика з місця праці та проживання. До обставин, які пом’якшують покарання, суд як правило враховує такі: щире каяття, сприяння своєю поведінкою швидкому розкриттю злочину, позитивну характеристику винної особи, наявність на вихованні неповнолітніх чи малолітніх дітей, стан здоров’я, примирення з потерпілою особою. Разом з тим співставлення даних, які враховують суди при призначенні покарань за злочини, вчиненні у стані сильного душевного хвилювання, як такі, що характеризують особу винного, з наведеним переліком обставин, що пом’якшують покарання, дозволяє констатувати, що певні обставини різними судами оцінюються по-різному. Наприклад, позитивну характеристику винної особи, наявність на вихованні неповнолітніх чи малолітніх дітей одні суди враховують при характеристиці особи винного, інші – як обставину, яка пом’якшує покарання, що неприпустимо. Згідно із ч. 3 ст. 66 КК України, якщо будь-яка з обставин, що пом’якшує покарання, передбачена у статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом’якшує. Проте з проаналізованих нами справ все ж таки встановлено випадок, коли суд, обираючи вид та строк покарання за вчинений злочин, передбачений ст. 116 КК України, врахував як обставину, яка пом’якшує покарання, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання.   Враховуючи, що перелік обставин, які обтяжують покарання, є вичерпним, то суди, як правило, при обранні виду та строку покарання за аналізовані нами злочини враховують стан сп’яніння та, як не зовсім обґрунтовану, на наш погляд, обставину «тяжкі наслідки, завдані злочином». Виходячи з положення, викладеного в ч. 3 ст. 67 КК України, видається, що визнавати таку обставину обтяжуючою неправомірно, оскільки смерть чи тяжке тілесне ушкодження є ознаками складів відповідних злочинів.

До того ж при копіюванні тексту роботи Авраменка О.М. Короленко О.М. в окремих випадках копіює також посилання на номер джерела. Наприклад, у своїй роботі Авраменко О.М., аналізуючи вирок Славутицького міського суду Київської області (справа № 1-5/2007), посилається на джерело під номером 66 (66. Єдиний державний реєстр судових рішень України – http://www.reyestr.court.gov.ua), що відповідає інформації, яка аналізується. У тексті додатку до роботи Короленка О.М. збережено номер посилання після аналогічного аналізу вироку, однак у списку використаних джерел роботи Короленка О.М. під номером 66 зазначається таке джерело: 66. Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза / Костицкий М.В. – Львов : «Вища школа» 1987. – 142 с. Цілком зрозуміло, що аналіз справи 2007 року не міг міститися в публікації 1987 року видання.

Важливо вказати на те, що Короленко О.М. визначає дані аналітичної довідки узагальнення кримінальних справ, розглянутих судами України про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена статтями 116, 123 КК України у 2009–2011 роках, що відображені в Додатку А до роботи, як емпіричну базу свого дослідження (с. 6 роботи).

Водночас, Комісія звернула увагу, що дані, визначені Короленком О.М. як емпірична база дослідження за 2009–2011 роки (Додаток А, с. 6), можуть викликати певні сумніви щодо їхньої відповідності зазначеному періоду, оскільки кількісні показники збігаються із даними, наведеними Авраменком О.В. за 2005–2006 роки.

Пунктом 18 розділу ІІІ Єдиних показників передбачено, що чесність – це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно: завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності.

З огляду на викладені обставини у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику «Чесність» критерію «Доброчесність».

2. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником чесність (підпункт 2 пункту 18 Єдиних показників).

У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2017–2018 роки Короленко О.М. не вказав відомостей про сестру та її майно / доходи.

ГРД зазначає, що сестра кандидата у Деклараціях за 2017–2018 роки відобразила інформацію про Короленка О.М., як члена сім’ї та усе його майно. На те, що кандидат та його сестра проживали однією сім’єю, вказує той факт, що в Деклараціях вони відобразили ідентичну інформацію про членів сім’ї (батьків) та про користування однією й тією ж нерухомістю.

ГРД вказує, що кандидат був зобов’язаний зазначити відомості про свою сестру у Деклараціях за 2017-2018 роки, однак не зробив цього, чим порушив законодавчі вимоги щодо заповнення Декларацій, що свідчить про його невідповідність показнику чесності.

Короленко О.М. не погодився з твердженнями ГРД та пояснив, що сестра не була членом його сім’ї в 2017, 2018 роках, а при декларуванні допустила помилку. Кандидат зазначив, що з батьками та сестрою проживав до березня 2012 року. Також кандидат повідомив, що в 2015 році його сестра – ОСОБА_1 переїхала до м. Одеси, де навчалась в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, який закінчила у 2018 році. 

На підтвердження своїх пояснень кандидат надав копію диплома ОСОБА_1 (В18 № 172401 від 02 липня 2018 року).

Комісія вважає пояснення кандидата прийнятними та зазначає, що у Деклараціях за 2017, 2018 роки ОСОБА_1 дійсно вказала кандидата у розділі «Члени сім’ї». Однак у розділі «Місце фактичного проживання або поштова адреса, на яку Національне агентство з питань запобігання корупції може надсилати кореспонденцію суб’єкту декларування», сестра кандидата вказала м. Одеса. Крім того, місцем майбутньої роботи чи проходження служби сестра кандидата вказала Одеський окружний адміністративний суд.

Водночас із наданої Короленком О.М. копії диплома вбачається, що у 2018 році ОСОБА_1 закінчила Одеський національний університет імені І.І. Мечникова.

Враховуючи викладене, Комісія вважає, що вказані обставини підтверджують факт проживання сестри в місті Одеса, а отже, в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» на момент заповнення Декларацій за 2017, 2018 роки сестра кандидата не була членом його сім’ї, тому відомості про неї не підлягали відображенню в його Деклараціях.

Додатково ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень кандидата.

Так, ГРД зазначає, що кандидат не працює з 2021 року, тому виникає питання щодо джерел походження коштів для проживання; кандидат використовував зв’язки батька для працевлаштування і кар’єрного просування, що може бути підставою для висновку про його недоброчесність; у 2023 році кандидат отримав дохід від відчуження транспортного засобу в розмірі 200 000 грн. ГРД зазначає, що  автомобіль продано за, ймовірно, заниженою ціною з огляду на ринкові ціни на аналогічні авто.

Під час співбесіди з кандидатом обговорено інформацію, надану ГРД, яка сама по собі не стала підставою для висновку. Оцінивши письмові та усні пояснення кандидата, Комісія дійшла висновку, що обставини, наведені в пунктах 1–3 інформації ГРД, не мають негативного впливу на вирішення питання щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. 

Повертаючись до встановлених фактів написання Короленком О.М. дисертацій для інших осіб, Комісія зазначає таке.

Пунктом 7 розділу ІІ Єдиних показників передбачено, що оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Показникам здійснюється з урахуванням правил професійної етики, які на нього поширюються чи поширювалися, та правилам професійної етики суддів, дотримання яких обґрунтовано можна очікувати від кандидата на посаду судді з моменту допуску до участі в доборі або конкурсі на посаду судді.

Суддя (кандидат на посаду судді) має право надати пояснення та повідомити інформацію щодо обставин, які, на його / її думку, мають значення для оцінювання відповідності критеріям доброчесності та професійної етики (пункт 8 розділу ІІ Єдиних показників).

Відповідно до пунктів 9, 11, 12 розділу ІІ Єдиних показників оцінювання відповідності Показникам судді (кандидата на посаду судді) може ґрунтуватися на інформації без часових обмежень, з урахуванням давності та подальшої поведінки судді (кандидата на посаду судді).

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає Показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику. Сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб’єктивній думці.

Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам можуть ураховуватися обставини, що вказують на істотність / неістотність порушення вимог законодавства, правил професійної етики або інших етичних норм: тяжкість порушення, одиничність, повторюваність чи систематичність; наявність / відсутність шкоди; тяжкість наслідків; форма вини та мотиви; ставлення судді (кандидата на посаду судді) до порушення; обставини та умови діяння; давність порушення тощо.

Як вже зазначалось вище, Короленко О.М. визнав, що ним написано на замовлення за грошову винагороду дві дисертації для здобуття наукового ступеня «доктор філософії у галузі права» для інших осіб (про що свідчить інформація, надана ним в пункті 1.2 «Інформація щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності за показником «Безперервний розвиток» розділу 1 «Критерій особистої компетентності» (відповідь кандидата на лист Комісії від 26 травня 2025 року № 21-4281/25).

Крім того, у пункті 2.3 «Інформація щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності за показником «Стійкість мотивації» розділу 2 «Критерій соціальної компетентності» кандидат вказав: «… На останній роботі я отримував близько 15 000 гривень на місяць, через що почав писати дисертації з кримінального права іншим особам, оскільки хотів полетіти взимку в Тайланд, купити новий айфон, спорядження в гори, щоб піднятися та пройти Чорногірський хребет в Карпатах тощо.» (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/live/7TCCcKV2ObY?si=uNGgcnaz5AmxvQMZ&t=2520 таймкод 42:05–2:06:47).

На прохання головуючого детальніше пояснити, яким чином організований цей процес та як саме він відбувається, кандидат зазначив таке: «Ця процедура, можна сказати, сама мене знайшла, я вже працював в Держпродспоживслужбі з березня. Перший місяць літа до мене приїжджає мій знайомий. Я з ним із попередньої роботи був знайомий. І він шукав, хто б написав, він прямо сказав: «Я шукаю варіант зекономити, шукаю, хто би написав роботу для моєї дружини». І запропонував мені взятися за це і назвав суму, яку хоче заплатити за це. Так ми домовилися, що я за три роки це маю зробити. І отак в мене з’явилась перша робота».

На уточнювальні запитання головуючого щодо декларування доходу, отриманого від цієї діяльності, кандидат вказав, що дохід він не задекларував.

Стосовно розміру доходу Короленко О.М. під час співбесіди пояснив таке: «Робота 6 000 доларів, отримував трьома частинами: перший рік, другий рік і третя частина, коли скинув в чорновому варіанті роботу науковому керівнику. Плюс 500 доларів – це я оформлюю, оплачую публікації: п’ять наукових статей, п’ять конференцій.».

Комісія уточнила, чи йдеться про загальну суму у 6 000 дол. США, чи про оплату окремими частинами. У відповідь кандидат пояснив, що оплата здійснювалася трьома частинами по 2 000 дол. США, загалом — 6 000 дол. США за попередньою домовленістю.

На запитання головуючого, чи є така діяльність систематичною, кандидат зазначив: «Ні, було всього два рази від нього. Наступний рік він так само мені приїхав і каже, що в нього є знайома і її так само цікавить це питання. Ті ж самі умови, та ж сама сума. Вона згодна, але вона хотіла, щоб частини були менші. Перший рік – 1 000, другий рік – 1 000 і 4 000 плюс 500 за публікації, коли я скидаю всю роботу в чорновому варіанті. На цьому ми домовились. Першу роботу я писав якраз, як ковід був. Почався 20-й, 21-й рік, в нас на роботі дозволялось працювати вдома».

Під час співбесіди головуючий уточнив у кандидата, чи саме ті теми робіт, які ним зазначено у розділі 1.2 письмових відповідей, є темами дисертацій осіб, для яких він писав роботи, та запитав, чи відомі йому особи, які вважають себе авторами цієї роботи. Кандидат відповів ствердно та зазначив, що йому відомі ці особи. У зв’язку з цим головуючий запитав, чи означає це, що зазначені особи привласнили результати його інтелектуальної праці, на що кандидат відповів: «Ні, вони не привласнили. Ну, була така домовленість. У мене була низька зарплата. Я в університеті працював майже шість років, там жодного разу мені не пропонували стати навіть науковим керівником. Ось тут знайомий приїжджає, він прямо каже, що він хоче, каже, скільки готовий заплатити. Я в принципі це можу зробити. Тобто я був готовий, тобто це не було привласнення, тобто це була домовленість: я роблю роботу і віддаю».

Під час співбесіди кандидат повідомив, що у 2023 та 2024 роках особи, для яких він готував дисертації, успішно їх захистили.

На запитання члена Комісії, чи може кандидат підтвердити, що саме він є автором цих дисертацій, Короленко О.М. відповів: «Ну, в мене на ноутбуці є ці тексти. Вони не тільки кінцевий варіант, а і в процесі написання. Я ці папки зберіг. Тобто, як я писав, який матеріал використовував. Ось, також можу відповідати на ці питання по цих роботах. Пункти новизни, хто писав».

На запитання члена Комісії, чи вважає кандидат нормальною ситуацію, коли інша особа захистила написану ним роботу під її власним авторством, заявивши про оригінальність цієї роботи, та чи усвідомлює він свою участь у зазначеній схемі, кандидат пояснив: «Перше, це я не порушував ніякого закону. Я чесно своєю головою заробив ці гроші. По-друге, чи нормально чи не нормально, я знаю одне, що якби я відмовив, він би пішов би, знайшов би іншого, тобто інший би».

Також, під час співбесіди з’ясовувалось питання чи обізнаний кандидат, що особи, яким він писав дисертації, є суддями.

Короленко О.М. надав ствердну відповідь та зазначив: «Це і була умова, чому я не декларую дохід, бо в 19-му, 20-му році вони були кандидатами на посаду судді, а вже на захист вони виходили призначеними. Тому я не декларував ці гроші. Ну, я не міг».

На запитання головуючого, чи готовий кандидат назвати прізвища цих осіб, Короленко О.М. зазначив: «Аудитор як спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення за законодавством України» – авторка Ващук, а  «Кримінальна відповідальність за умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції» – авторка Морозовська».

Короленко О.М. пояснив, що безпосередньо з цими особами не спілкувався, домовленість відбувалась через чоловіка першої судді.

Комісією із загальнодоступних джерел інформації встановлено, що автором роботи «Аудитор як спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення за законодавством України» вказано Ващук Олену Володимирівну. Дисертацію виконано у Хмельницькому університеті управління та права імені Леоніда Юзькова та захищена 28 серпня 2023 року. Науковий керівник Тарасевич Тетяна Юріївна. Указом Президента України від 14 серпня 2020 року № 320/2020 Ващук Олена Володимирівна призначена на посаду судді Котовського міськрайонного суду Одеської області.

Автором роботи «Кримінальна відповідальність за умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції» вказано Морозовську Оксану Анатоліївну. Дисертацію виконано у Донецькому державному університеті внутрішніх справ та захищено 08 серпня 2024 року. Наукові керівники – Удод Андрій Миколайович та Тарасевич Тетяна Юріївна. Указом Президента України від 04 липня 2024 року № 411/2024 Морозовську Оксану Анатоліївну призначено на посаду судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.

Під час співбесіди кандидату було поставлено декілька запитань з метою з’ясування  того, чи був він обізнаний із системою нарахування суддівської винагороди, а також із тим, що для суддів у такому випадку передбачена доплата до посадового окладу за науковий ступінь. Крім цього, Комісія з’ясовувала, чи спілкувався кандидат з науковим керівником, чи знав науковий керівник про те, що роботу виконував особисто Короленко О.М., а не особи, які видавали себе за їх авторів.

Короленко О.М. пояснив, що обізнаний про такі доплати. Стосовно наукового керівника він зазначив: «... Науковий керівник робив правки. Я чорновий варіант скинув керівнику. Вона зробила правки і кинула мені назад. Я вніс правки і направив далі, ну повернув назад її».

Під час співбесіди з’ясовано думку кандидата щодо того, чи мають особи, які не є авторами власних дисертаційних робіт, моральне право називати себе науковцями, викладати студентам. Короленко О.М. відповів, що, на його думку, вони не будуть викладати.

На запитання члена Комісії, чи усвідомлює кандидат свою причетність до ситуації, за якої особи, котрі фактично не є авторами цих робіт і відповідно не мають належних підстав для викладання, отримали таку можливість, Короленко О.М. зазначив: «Цікаве питання. Ніколи не думав в такому контексті. Я можу сказати, маючи досвід викладання, що, маючи диплом і написану одну роботу, вони тільки з цим не зможуть викладати. Тобто, моральне право. Так, вони не мають морального права, як Ви кажете, рахуватися частиною цієї спільноти. І також вони не мають викладати, навіть якщо вони колись захочуть це робити. З одного боку.».

На запитання члена Комісії, чи вважає кандидат себе дотичним до створення такого хаосу у цій сфері, кандидат відповів: «Я дотичний до цієї ситуації, бо я писав ці роботи».

Також на співбесіді з’ясовувалось питання, чи вважає кандидат, що оскільки виконав відповідні роботи у період, коли зазначені особи ще не обіймали посади суддів, подальше використання цих робіт, на його думку, належить вже до сфери їхньої моральної та правової відповідальності.

Короленко О.М. пояснив: «... Я розумів, що, якщо їх призначать, то вони будуть мати цю роботу. Якщо вони пройдуть захист, якщо їх призначать на посаду судді, то вони стануть суддями, які будуть мати науковий ступінь і будуть отримувати доплату. Це я розумів».

Крім того, під час співбесіди з’ясовувалось ставлення кандидата до виявлених Комісією обставин в моральній площині. Зокрема, з’ясовувалось, чи не виникало у кандидата бажання, як у свідомого громадянина, звернутися до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо позбавлення наукових ступенів осіб, які отримали їх на підставі написаних ним робіт. На це Короленко О.М. відповів, що не вважає за необхідне повідомляти про ці обставини вказаний орган. На противагу, написання дисертацій іншим особам кандидат розцінює як власну позитивну характеристику.

Визначаючись щодо впливу вказаних обставин на висновок про відповідність кандидата критерію доброчесності та професійної етики, Комісія керується такими мотивами.

Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді), зокрема, показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Пунктом 17 розділу ІІІ Єдиних показників передбачено, що дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно:

1) перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації;

2) дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

Комісія зауважує, що Короленко О.М. кандидує на посаду судді у статусі особи, яка має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи щонайменше сім років, а тому вважається вченим у розумінні Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26 листопада 2015 року № 848-VIII.

Отже, на кандидата поширюється дія Етичного кодексу ученого України, схваленого постановою загальних зборів Національної академії наук України 15 квітня 2009 року № 2 (далі – Етичний кодекс).

Відповідно до передмови Етичного кодексу його метою є формулювання загальних етичних принципів, яких кожен з науковців і викладачів  має  дотримуватися  у  своїй  роботі. Кодекс регулює відносини науковців між собою та із суспільством. Він установлює основні засади для оцінки вченими своєї власної  роботи та діяльності колег під моральним кутом. Закріплені тут принципи мають слугувати основою для етичної підготовки молодих науковців. Основним завданням Кодексу є надання пріоритету моральним вимірам науки та соціальній  відповідальності спільноти вчених і кожного вченого зокрема. Проблема особистої відповідальності вченого набула важливого значення тому, що суспільні інститути часом не встигають за стрімкими темпами розвитку науки і технологій.

Пунктами 1.1, 1.2 Етичного кодексу передбачено, що етика науки базується на  основоположних цінностях, нормах та принципах і визначає моральну поведінку  вченого, його відповідальність перед суспільством.

У своїй роботі вчений має керуватися визнаними стандартами практики, загальні  положення яких сформульовано у цьому кодексі.

Так, згідно з пунктами 1.5, 1.6 Етичного кодексу учений зобов’язаний протидіяти конформізму в науковому співтоваристві, брати активну участь у процесах атестації наукових кадрів, протидіяти присудженню наукових ступенів і звань за роботи, які не відповідають сучасним досягненням світової науки або виконані з порушенням норм етики, зокрема рішуче викривати факти плагіату й інших форм порушень авторського права.

Учений має активно протидіяти псевдонауці, виступати проти розповсюдження в суспільстві її поглядів і рекомендацій.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Етичного кодексу основною мотивацією діяльності вченого має бути прагнення до пізнання та бажання збагатити науку новими знаннями. При цьому найвищою нагородою вченого є досягнення  істини та визнання наукового співтовариства. Вчений має право та обов’язок захищати свій науковий пріоритет. Разом з тим, публікація неточних і  непереконливих  наукових  результатів, а також публікація в ненаукових виданнях з метою досягнення пріоритету, неприпустимі.

При  публікації результатів дослідження,  що проводилося групою вчених, всі, хто брав творчу участь у роботі, мають бути зазначеними як автори; у разі необхідності може бути зазначено їхній особистий внесок.

Тільки реальний творчий внесок у наукову роботу може слугувати критерієм авторства.

Поступатися авторством на наукову роботу іншій особі, приймати авторство або співавторство та, особливо, вимагати його є неприпустимим.

Комісія зазначає, що посада судді вимагає від особи, яка претендує на її зайняття, дотримання найвищих етичних стандартів поведінки у її попередньому статусі, яким для кандидата Короленка О.М. є статус вченого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 9901/388/20 зазначено, що авторитет судової влади та довіра до неї значно залежать від персонального складу суддівського корпусу. Тому важливо, щоби кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав у професійній діяльності та в особистому житті будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки, яка може, зокрема, негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі його призначення.

Відповідно до пункту 12 Єдиних показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам можуть ураховуватися обставини, що вказують на істотність / неістотність порушення вимог законодавства, правил професійної етики або інших етичних норм: тяжкість порушення, одиничність, повторюваність чи систематичність; наявність / відсутність шкоди; тяжкість наслідків; форма вини та мотиви; ставлення судді (кандидата на посаду судді) до порушення; обставини та умови діяння; давність порушення тощо.

Узагальнивши обставини, досліджені під час співбесіди із Короленком О.М., Комісія зауважує, що кандидатом визнано вчинення дій, які кваліфікуються як порушення етичних правил та норм, а саме:

• написання за грошові кошти дисертацій іншим особам (Ващук О.В., яка обіймає посаду судді Котовського міськрайонного суду Одеської області, тема роботи «Аудитор як спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення за законодавством України»; Морозовській О.А., яка обіймає посаду судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, тема роботи «Кримінальна відповідальність за умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції»). Це свідчить про те, що кандидат поступився авторством на виконану ним наукову роботу іншій особі, що згідно з Етичним кодексом є неприпустимим;
• свідоме недекларування отриманого доходу із посиланням на домовленість із вказаними особами;
• здійснення комунікації з науковими керівниками (усвідомлюючи неправомірність своєї поведінки): надсилання чорнового варіанту дисертацій, виконаних для інших осіб, для внесення виправлень у тексти;
• під час співбесіди Короленком О.М. продемонстровано цілковите усвідомлення негативних наслідків вчинених ним дій (визнав, що розуміє порушення ним норм Етичного кодексу, а також положень інших актів, які регулюють дотичні правовідносини; пояснив, що обізнаний із виплатою суддям коштів з Державного бюджету України внаслідок безпідставних доплат до суддівської винагороди за науковий ступінь тощо). Водночас, аналізуючи ретроспективно свою поведінку та розуміючи відхилення від встановлених у суспільстві норм та правил, кандидат не вважав її неприпустимою. Більше того, зазначив у письмових поясненнях про свою діяльність із написання наукових робіт третім особам за грошову винагороду, вважаючи її такою, що повинна бути оцінена позитивно. Це свідчить про абсолютне нерозуміння Короленком О.М. соціального контексту своїх дій.

Отже, Комісія вважає, що поведінка кандидата істотно порушує правила професійної етики, а відтак, є підставою для визнання його таким, що не відповідає показнику «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті» критерію доброчесності.

До того ж Комісія не може залишити поза увагою, що Короленко О.М. протягом 2019–2021 років працював головним спеціалістом у Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, тобто мав статус  державного службовця.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3  Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці.

Під час співбесіди кандидат зазначив: «Першу роботу я писав якраз, як ковід був. Почався 2020-й, 2021-й рік, в нас на роботі дозволялось працювати вдома».

Частинами першою, другою статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», яка міститься у розділі VI Правила етичної поведінки, передбачено, що загальні вимоги до поведінки осіб, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових чи представницьких повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог встановлюються цим Законом, який є правовою основою для кодексів чи стандартів професійної етики.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, затверджує загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28 квітня 2021 року № 72-21) затверджено Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (далі – Загальні правила).

Метою Загальних правил є зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, формування позитивної репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також забезпечення інформування громадян про норми етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них (пункт 1 Загальних правил).

Пунктом 4 розділу IV Загальних правил передбачено, що робочий час державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування, зокрема у разі виконання завдань за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу чи дистанційної роботи, має використовуватись для виконання своїх посадових обов’язків.

Враховуючи викладені положення, Короленко О.М. як державний службовець повинен був використовувати свій робочий час виключно для виконання посадових обов’язків, натомість, як вбачається з його пояснень, можливість працювати дистанційно використана ним для отримання доходу за виконання роботи для третіх осіб.

Водночас пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Діяльність кандидата щодо написання дисертацій іншим особам з метою отримання доходу не може вважатися науковою діяльністю у розумінні статті 25 вказаного Закону.

Оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) за показником «Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» та за показником «Чесність».  

Одержання Короленком О.М. грошових коштів за написання дисертаційних робіт іншим особам та недекларування цих доходів свідчить про порушення правил оподаткування та вимог Закону України «Про запобігання корупції».  

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу  України платниками податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (підпункт 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єкти декларування – особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру декларацій Короленко О.М., працюючи в Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, подавав Декларації за 2019–2021 роки. Крім того, у Єдиному державному реєстрі декларацій містяться Декларації за 2022 та 2023 роки, подані Короленком О.М. як особою, яка претендує на зайняття посади (кандидата). 

Доходи, про які Короленко О.М. повідомив під час співбесіди, не були відображені ним в жодній Декларації, поданій до Єдиного державного реєстру декларацій. Під час співбесіди кандидат повідомив, що невідображення цих доходів у Деклараціях було зумовлене досягнутою між ним та іншою стороною домовленістю.

Комісія вважає таку поведінку кандидата неприпустимою. 

Відповідно до пункту 21 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику «Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав», якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.

Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно: дії судді (кандидата на посаду судді), спрямовані на набуття прав на об’єкти цивільних прав, не суперечать вимогам законодавства, правилам професійної етики та є добросовісними.

Відповідно до пункту 18 Єдиних показників чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний.

Враховуючи викладені вище обставини, Комісія вважає, що Короленко О.М. не відповідає показнику «Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» та показнику «Чесність» критерію доброчесності.

Відповідно до пункту 6.41 розділу 6 Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказано, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів, тому Комісія виснує, що Короленко О.М. не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
професійна компетентність	когнітивних здібностей	45,10	361,10
	знання історії української державності	40
	знання у сфері права та спеціалізації суду	148
	здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	128
особиста компетентність	рішучість та відповідальність	8	15
	безперервний розвиток	7
соціальна компетентність	ефективна комунікація	9,67	37,67
	ефективна взаємодія	9,67
	стійкість мотивації	9
	емоційна стійкість	9,33
доброчесність та професійна етика	незалежність		0
	чесність
	неупередженість
	сумлінність
	непідкупність
	дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	413,77

Таким чином, кандидат не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями особистої компетентності, доброчесності та професійної етики.

Водночас Комісія зазначає, що з метою реагування на відомості, які стали відомі в процесі кваліфікаційного оцінювання Короленка О.М., щодо можливих недоброчесних дій представників судової гілки влади, для забезпечення відкритості та публічності діяльності, Комісія у складі колегії вважає обов’язком внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя з огляду на обставини, встановлені під час засідання (про що ухвалено протокольне рішення).

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Короленко Олександр Миколайович набрав 413,77 бала.

2. Визнати Короленка Олександра Миколайовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                           Михайло БОГОНІС

Члени Комісії:                                                                                        Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                                  Галина ШЕВЧУК