Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА (доповідач), Галини ШЕВЧУК,
за участі:
судді Ленінського районного суду міста Харкова Лідії ІВАНІСОВОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Ольги ПІСКУНОВОЇ,
розглянувши питання щодо відповідності судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Лідії Олександрівни займаній посаді,
встановила:
І. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 22.12.2009 № 1091/2009 Іванісову Лідію Олександрівну призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова строком на 5 років.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Лідії Олександрівни.
Рішенням Комісії від 23.04.2018 № 91/зп-18 Іванісову Л.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії у складі колегії від 13.07.2018 № 1175/ко-18 визначено, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді отримала 556,875 бала. Визнано суддю Ленінського районного суду міста Харкова Іванісову Л.О. такою, що не відповідає займаній посаді. Рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова.
Рішенням Комісії у складі колегії від 21.09.2018 № 1660/ко-18 внесено до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.12.2020 № 3385/0/15-20 відмовлено у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 17.01.2024 доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.06.2024 № 153/зп-24 вирішено оцінювання судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. на відповідність займаній посаді продовжити зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегії.
До Комісії 16.12.2024 від Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) надійшов висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики від 12.12.2024.
На адресу Комісії 09.01.2025 від Іванісової Л.О. надійшли пояснення стосовно висновку ГРД. Суддя висловила незгоду з висновком та навела власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.
Рішенням Комісії у складі колегії від 04.02.2025 № 15/ко-25 визначено, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 678,375 бала. Внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. займаній посаді.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, висновок ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
ІІ. Норми права та їх застосування.
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Частиною першою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до частини другої пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону за результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частиною третьою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 03.11.2016 № 43/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі – Положення).
Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Абзацом першим пункту 101 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23, зі змінами, далі – Регламент), передбачено, що рішення Комісії у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого Законом складу Комісії.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку Громадської ради доброчесності, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону (абзац перший пункту 124 Регламенту).
ІІІ. Висновок Громадської ради доброчесності від 12.12.2024.
До Комісії 16.12.2024 від ГРД надійшов висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, а саме:
1. Суддя (кандидат на посаду судді) безпідставно не задекларував майно і (або) повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон, або занизив і (або) завищив обсяг і (або) вартість майна, або безпідставно не подав інформацію для декларування членом сім’ї, або здійснив ці дії з порушенням встановлених законодавством строків.
Згідно з відомостями, наявними в матеріалах суддівського досьє, Іванісова Л.О. з серпня 2002 року до грудня 2008 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1, який з 26.09.2012 має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
У деклараціях родинних зв’язків, поданих суддею за всі періоди, ОСОБА_1 зазначений як колишній чоловік. При цьому суддя вказує, що тимчасово спільно проживає з цією особою, але вони спільним побутом не пов’язані, у них відсутні взаємні права та обов’язки. Відповідно, відомості про колишнього чоловіка судді відсутні у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддею за всі періоди.
У своїх поясненнях, надісланих до ГРД, суддя повідомила, що їх спільне тимчасове проживання обумовлено часом здійснення колишнім чоловіком ремонтних робіт у його квартирі, а також доглядом за нею, оскільки у 2014 році та у 2022–2023 роках вона хворіла.
Проте протягом 2014–2020 років ОСОБА_1 кілька разів звертався до поліції. При цьому він зазначав, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, суддя разом із чоловіком та матір’ю неодноразово їздила за кордон на відпочинок. Такі подорожі відбувалися щонайменше 10 разів протягом 2013–2020 років.
ГРД вважає, що вартує уваги Комісії також факт, що ОСОБА_1 протягом 2014–2024 років не звітує податковому органу про свої доходи, однак здійснює представництво інтересів у судах.
2. Суддя допустила поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу.
Вищою радою юстиції 18.12.2012 прийнято рішення № 1220/0/15-12 про внесення подання Президенту України про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Підставою для прийняття вказаного вище рішення стало те, що суддя Іванісова Л.О. у кримінальному провадженні розглянула та задовольнила подання помічника прокурора про усунення адвоката від участі у справі без заслуховування самого адвоката та обвинуваченого, а також без належного повідомлення про розгляд.
Вища рада юстиції встановила щодо обставин ухвалення цього рішення таке: 1) з протоколу судового засідання та з мотивувальної частини постанови суду випливає, що подання розглянуто без заслуховування адвоката та без опитування обвинуваченого, у судовому засіданні було заслухано лише помічника прокурора; 2) у матеріалах подання відсутні будь-які відомості про те, що адвокат, обвинувачений та помічник прокурора повідомлялися про розгляд такого подання, при цьому суддя не навела жодних мотивів про розгляд подання без участі захисника; 3) мотивувальну частину постанови суду дослівно переписано з подання помічника прокурора; 4) суддя вказала, що з наданих документів нібито встановила, що адвокат не з’являється для проведення слідчих дій без поважних причин, однак які саме документи досліджувалися, на наведено; 5) у матеріалах подання не було документів, які б вказували, що адвокат та обвинувачений не з’являлися до слідчого без поважних причин; 6) у матеріалах подання та кримінальної справи відсутні будь-які відомості про виклик обвинуваченого до слідчого, відсутні повістки, крім однієї, неврученої на одну дату.
Обвинувачений та захисник оскаржили судове рішення, однак судове рішення щодо усунення захисника не підлягало оскарженню.
Вища рада юстиції констатувала, що суддя своїми діями обмежила право обвинуваченого на захист, що гарантується Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також Вища рада юстиції вказала, що суддя при розгляді допустила необ’єктивність, діяла упереджено та непрофесійно, що є достатніми підставами для внесення подання про звільнення її із займаної посади за порушення присяги.
Суддя оскаржила вказане вище рішення Вищої ради юстиції до Вищого адміністративного суду України. За результатами судового оскарження постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 у справі № П/9991/1252/12 адміністративний позов Іванісової Л.О. до Вищої ради юстиції про скасування рішення задоволений. Скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 про внесення подання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
ГРД зазначає, що не ставить під сумнів судове рішення, що набрало законної сили. Водночас вказує, що Комісія наділена можливістю надати оцінку встановленим обставинам, що вказані в рішенні Вищої ради юстиції та судовому рішенні, саме з погляду відповідності критеріям доброчесності та професійної етики задля досягнення мети кваліфікаційного оцінювання.
Крім цього, додатково надано Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, а саме:
1. Суддя 27.09.2012 брала участь у семінарі на тему: «Слідчі судді та їх повноваження», що тривав 8 годин, проте Єдиний державний реєстр судових рішень (далі – ЄДРСР) містить постанову від 27.09.2012 у справі № 024/6381/2012 (суддівське досьє, с. 143).
Із 15.10.2012 до 26.10.2012 суддя брала участь у заході «Підготовка суддів, яких призначено на посаду судді вперше за програмою для суддів місцевих загальних судів» (суддівське досьє, с. 143).
Водночас ЄДРСР свідчить про здійснення правосуддя суддею в період 15.10.2012–26.10.2012: ухвала від 15.10.2012 у справі № 2024/2219/12, ухвала від 15.10.2012 у справі № 2024/831/12, рішення від 16.10.2012 у справі № 2024/6777/12, ухвала від 17.10.2012 у справі № 2024/7964/2012, ухвала від 19.10.2012 у справі № 2024/4676/12, вирок від 22.10.2012 у справі № 1-95/11, рішення від 23.10.2012 у справі № 2024/7704/12, ухвала від 24.10.2012 у справі № 2024/4890/2012 тощо.
Із 03.06.2013 до 14.06.2013 суддя брала участь у заході «Підготовка суддів, яких призначено на посаду судді вперше за програмою для суддів місцевих загальних судів» (суддівське досьє, с. 143).
Проте ЄДРСР свідчить, що 13.06.2012 суддею постановлено ухвалу у справі № 1/642/101/13.
08.11.2013 суддя брала участь у заході «Проблемні питання, що виникають в судовій практиці при застосуванні окремих норм матеріального та процесуального права при розгляді кримінальних справ», що тривав 4 години (суддівське досьє, с. 143).
У ЄДРСР зафіксовано, що суддею здійснювалось правосуддя в цей день: рішення у справі № 642/8974/13-ц, ухвала у справі № 642/130/13-ц, ухвала у справі № 642/10320/13а, ухвала у справі № 642/10320/13-а, ухвала у справі № 642/8765/2013, постанова у справі № 642/9950/13-п, постанова у справі № 642/9956/13п.
Із 25.08.2010 до 28.09.2010 суддя перебувала у відпустці (суддівське досьє, с. 27–28). Однак ЄДРСР свідчить, що суддею здійснювалось правосуддя: рішення від 27.08.2010 у справі № 2-6377/10.
Із 29.04.2013 до 29.05.2013 суддя перебувала у відпустці (суддівське досьє, с. 27–28). Попри це ЄДРСР свідчить, що суддею здійснювалось правосуддя: постанова від 14.05.2013 у справі № 2024/2891/12.
2. Попри пряму вимогу процесуального законодавства здійснювати судочинство та складати процесуальні документи державною мовою, зокрема статті 29 Кримінального процесуального кодексу України, суддею ухвалювались вироки російською мовою, а саме: вирок від 15.10.2012 у справі № 1/2024/611/12, ухвала від 19.10.2012 у справі № 2024/4676/12, вирок від 22.10.2012 у справі № 1-95/11, ухвала у справі № 1/642/101/13 тощо.
IV. Пояснення судді.
1. Стосовно незазначення у щорічних деклараціях інформації про колишнього чоловіка суддя повідомила про те, що він не є членом її родини, спільного побуту з ним вона не має, тимчасове проживання з нею було обумовлено наданням їй допомоги внаслідок перебування нею у стані тимчасової непрацездатності у 2014 році та 2022–2023 роках, про що нею особисто було зазначено в деклараціях доброчесності та родинних зв’язків з метою попередження питань щодо з’ясування та визначення її поведінки як недоброчесної.
Крім того, Іванісова Л.О. зазначила, що перебування нею у відпустці на відпочинку за кордоном разом з її матір’ю та колишнім чоловіком також не свідчить про наявність з цими особами спільного побуту та необхідність зазначення їх в деклараціях, оскільки з колишнім чоловіком вона перебуває у дружніх стосунках, має спільних друзів, з якими їздить на відпочинок; здійснення відпочинку разом з матір’ю судді ____ року народження обумовлено її похилим віком, що позбавляє її можливості самостійного відпочинку за межами території України.
2. Стосовно надання оцінки обставинам, викладеним у рішенні Вищої ради юстиції про необ’єктивність, упередженість та непрофесійність, що стало підставою для внесення подання про звільнення судді з посади, Іванісова Л.О. повідомила, що зазначене рішення Вищої ради юстиції скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 як незаконне, постанова набула чинності.
Згідно з Конституцією України та чинним законодавством України рішення суду, що набуло чинності, є обов’язковим для виконання на всій території України, а тому, на думку судді, з’ясування та надання оцінки будь-яким обставинам чи фактам, викладеним у скасованому рішенні, є грубим порушенням чинного законодавства України та фактично оспорюванням висновків, викладених у судовому рішенні, що набрало законної сили.
Стосовно додатково наданій Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації Іванісова Л.О. зазначила таке.
1. Стосовно ухвалення рішень у період її навчання в Національній школі суддів України суддя звертає увагу на кількість розглянутих нею справ, їх категорії та різновид з урахуванням того, що тривалість академічної години в Україні становить 45 астрономічних хвилин (тривалість двох поєднаних академічних годин (пари) може становити від 80 до 90 хвилин). Таким чином, 8 академічних годин становить 6 астрономічних годин, тому всі лекції закінчувались найпізніше о 16.00 год. Ураховуючи, що залишалося ще 2 години робочого часу, для суддів м. Харкова відрядження не оформлювались. Робочий час Ленінського районного суду м. Харкова був встановлений з 09.00 до 18.00 год, тому зазначені 2 години використані нею з метою здійснення своїх службових обов’язків.
Крім того, суддя звернула увагу Комісії на той факт, що здебільшого це були ухвали в цивільних справах та постанови у справах про адміністративні правопорушення.
2. Стосовно ухвалення рішень російською мовою суддя пояснила, що відповідно до статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (у редакції станом на 03.07.2012) судочинство в Україні в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Кримінальний процесуальний кодекс України — це кодифікований закон, що визначає порядок кримінального провадження на території України, ухвалений Верховною Радою України 13.04.2012, набрав чинності 20.11.2012 та прийшов на зміну старому Кримінально-процесуальному кодексу України 1960 року. Мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України «Про засади державної мовної політики» (стаття 19 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року).
Після набуття чинності 20.11.2012 новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) здійснення судочинства у кримінальному провадженні передбачено виключно державною українською мовою. Розгляд кримінальних справ до набуття чинності КПК України 2012 року на території Харківської області проводився російською мовою як регіональною.
Під час співбесіди суддя підтвердила надані раніше Комісії письмові пояснення.
V. Результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
Рішенням Комісії у складі колегії від 04.02.2025 № 15/ко-25 визначено, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 678,375 бала.
Рішення обґрунтовано тим, що Іванісова Л.О. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 75,375 бала. За результатами виконаного практичного завдання Іванісова Л.О. набрала 84,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 159,875 бала. За критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Іванісова Л.О. набрала 365,875 бала, за критерієм професійної етики – 140 балів, за критерієм доброчесності – 172,5 бала.
У підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. набрала 678,375 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Дослідивши висновок ГРД та заслухавши пояснення судді, Комісія встановила таке.
1. Стосовно розгляду та задоволення подання помічника прокурора про усунення адвоката від участі у справі без заслуховування самого адвоката та обвинуваченого, а також щодо неналежного повідомлення про розгляд цього подання у кримінальному провадженні.
Вищою радою юстиції 18.12.2012 прийнято рішення № 1220/0/15-12 про внесення подання Президенту України про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Так, Вищою радою юстиції встановлено, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. під час розгляду подання помічника Харківського міжрайонного транспортного прокурора Герман Я.В. про усунення захисника ОСОБА_2 від участі у кримінальній справі № 2208133 за обвинуваченням особи порушила кримінально-процесуальне законодавство, а саме: вимоги статтей 16, 16-1, 18, 22, 61, 61-1 Кримінально-процесуального кодексу України.
Це подання суддею Іванісовою Л.О. розглянуто за участі тільки помічника Харківського міжрайонного транспортного прокурора, без заслуховування адвоката та обвинуваченого. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що адвокат, обвинувачений та помічник прокурора повідомлялися про розгляд такого подання (відсутні повідомлення, повістки тощо). У постанові Ленінського районного суду міста Харкова від 08.04.2011 суддею Іванісовою Л.О. не наведено жодних мотивів щодо можливості розгляду подання без участі захисника.
Також Вищою радою юстиції зазначено, що мотивувальна частина постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 08.04.2011, прийнятої суддею Іванісовою Л.О., дослівно переписана з подання помічника прокурора. А вся її мотивація зводиться до двох останніх абзаців, у яких суддя дійшла такого висновку: «з наданих документів встановлено, що адвокат не з’являється для проведення слідчих дій без поважних причин». Однак суддя Іванісова Л.О. не вказує, які саме документи було надано.
З огляду на зазначене Вищою радою юстиції зроблено висновок про те, що суддя Іванісова Л.О. діяла упереджено, непрофесійно та необ’єктивно.
Суддя Іванісова Л.О. не погодилась з указаним рішенням Вищої ради юстиції та оскаржила його до Вищого адміністративного суду України.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 у справі № П/9991/1252/12 позов Іванісової Л.О. до Вищої ради юстиції про скасування рішення задоволений повністю. Скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 № 1220/0/15-12 про внесення подання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Вищий адміністративний суд України зазначив, що Вищою радою юстиції не взято до уваги, що в матеріалах справи містяться рапорти працівників Харківської міжрайонної транспортної прокуратури щодо повідомлення захисника ОСОБА_2 про необхідність явки до приміщення прокуратури 12.03.2011 (цього дня захисник не прибув) та про те, що захисник не відповідає на телефонні дзвінки і встановити його місцезнаходження неможливо.
Також судом встановлено, що Вища рада юстиції не перевірила пояснень судді Іванісової Л.О. у частині повідомлення секретарем судових засідань Л. Клименко адвоката ОСОБА_2 про судове засідання 08.04.2011.
Під час проведення співбесіди Комісією суддя Іванісова Л.О. зазначила, що розгляд питання про відсторонення захисника відбувався після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу і вона не до кінця розуміла вимоги цього кодексу, вважала, що подання про відсторонення повинна розглянути в день його надходження і не може відкласти. Саме тому вона взяла до уваги рапорти працівників прокуратури, хоча зараз розуміє, що це не є належним повідомленням особи. На сьогодні за таких обставин вона б ухвалила рішення про відкладення розгляду подання та здійснення заходів до належного повідомлення захисника про розгляд питання про його усунення від участі у справі.
Також суддя запевнила Комісію, що таких помилок більше не повторювала та ретельно перевіряла належність повідомлення учасників процесу про розгляд судових справ.
Відповідно до пункту «с» частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Статтею 63 Конституції України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Установлені Комісією обставини вказували на те, що під час ухвалення судового рішення від 08.04.2011 про відсторонення захисника від участі у кримінальній справі суддя Іванісова Л.О. не здійснила достатніх заходів для повідомлення захисника про розгляд стосовно нього зазначеного вище подання та для забезпечення його участі в цьому розгляді.
Комісія оцінила такі дії судді Іванісової Л.О., проте взяла до уваги обставини, викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 у справі № П/9991/1252/12.
2. Стосовно декларацій родинних зв’язків за 2017–2021 роки та 2018–2022 роки.
Пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону визначено, що суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.
Відповідно до пункту 1 Правил заповнення та подання декларації родинних зв’язків судді (затверджених рішенням Комісії від 31.10.2016 № 137/зп-16, зі змінами) декларація родинних зв’язків судді подається особисто суддею шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із зазначенням відомостей за останні п’ять календарних років.
Водночас усупереч вказаним вище вимогам Іванісовою Л.О. подано декларації родинних зв’язків за періоди 2021–2021 роки, 2022–2022 роки, замість правильних періодів, а саме: 2017–2021 роки, 2018–2022 роки. Пояснити зазначені порушення суддя в засіданні Комісії не зуміла, зазначивши, що не в повній мірі розуміла, як треба заповнювати зазначені декларації. Проте Комісія вважала такі пояснення нерелевантними фактичним обставинам, оскільки зазначені в цьому пункті Правила є відкритими і оприлюднені на сайті Комісії. Жодних обставин, які б перешкоджали судді ознайомитися з Правилами заповнення та подання декларації родинних зв’язків судді, вона не навела.
За результатами дослідження суддівського досьє, висновків ГРД, пояснень судді та проведення співбесіди, Комісія вважала зазначені обставини такими, що впливають на оцінку відповідності судді Іванісової Л.О. критерію професійної етики, яка за таких умов не може бути виставлена в максимальному розмірі 150 балів, та оцінила цей критерій кваліфікаційного оцінювання у 100 балів.
3. Стосовно декларування суддею транспортного засобу колишнього чоловіка.
У щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік), за 2019–2020 роки у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Іванісова Л.О. зазначає про користування автомобілем її колишнього чоловіка.
Водночас в графі, у якій вказується інформація про власника транспортного засобу, вона зазначила, що член сім’ї не надав їй інформації щодо податкового номера, а зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання їй невідомі. Проте в розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» нею не зазначено колишнього чоловіка як члена сім’ї.
Під час співбесіди суддя вказала, що її колишній чоловік не є членом її родини, спільного побуту з ним вона не має, тимчасове проживання з нею було обумовлено наданням їй допомоги внаслідок перебування у стані тимчасової непрацездатності у 2014 році та 2022–2023 роках, про що нею особисто було зазначено в деклараціях доброчесності та родинних зв’язків з метою попередження питань щодо з’ясування та визначення її поведінки як недоброчесної. Також Іванісова Л.О. зазначила, що з колишнім чоловіком вони підтримують дружні стосунки, мають спільних друзів, з якими їздять на відпочинок, а також у разі необхідності вона може користуватися його автомобілем. Проте, на думку судді, це не свідчить про наявність у неї з цією особою спільного побуту та необхідність зазначення колишнього чоловіка в деклараціях як члена сім’ї.
Крім того, Комісія звернула увагу на те, що Іванісова Л.О. у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік), за 2021–2023 роки у графі, у якій вказується інформація про власника транспортного засобу, зазначає відомості щодо податкового номера, а також інформацію про зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання.
На запитання Комісії, чому суддя не зазначила вказану вище інформацію про свого колишнього чоловіка в щорічних деклараціях за 2019–2020 роки, проте зазначила ці дані в щорічних деклараціях за 2021–2023 роки, Іванісова Л.О. надати відповідь не змогла.
Відповідно до статті 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22.02.2013, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
З огляду на викладене Комісія взяла до уваги зазначені вище пояснення судді, проте Іванісовій Л.О. була відома інформація щодо податкового номера, зареєстрованого місця проживання та місця фактичного проживання її колишнього чоловіка, тому вона мала вказати цю інформацію в щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік), за 2019–2020 роки.
Таким чином, урахувавши встановлені обставини, які свідчать про порушення суддею вимог законодавства у сфері запобігання корупції в частині належного заповнення щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, дослідивши досьє судді, висновок ГРД та заслухавши пояснення судді, Комісія у складі колегії оцінила цей критерій кваліфікаційного оцінювання у 130 балів.
Стосовно інших вказаних у висновку ГРД обставин Комісія вважала, що суддею надано чіткі та переконливі докази, а також обґрунтовані пояснення, які спростовують сумніви ГРД у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
VI. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
За результатами перевірки обставин, викладених у висновку ГРД, взявши до уваги наданні суддею Іванісовою Л.О. пояснення, дослідивши матеріали суддівського досьє, Комісія не встановила фактів, які б свідчили про невідповідність судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. критеріям доброчесності та професійної етики та могли б вплинути на результати кваліфікаційного оцінювання.
Так, Комісія, зокрема, вважає, що суддею надано чіткі та переконливі докази, а також обґрунтовані пояснення, які повністю спростовують сумніви в її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 04.02.2025 № 15/ко-25, висновок ГРД від 12.12.2024, пояснення судді Іванісової Л.О., інші зазначені вище в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку, що колегією прийнято обґрунтоване рішення, а тому визнає її такою, що відповідає займаній посаді.
Комісія не знаходить підстав для оцінки вказаної у висновку ГРД інформації іншим чином, ніж це здійснено колегією в рішенні від 04.02.2025 № 15/ко-25.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Ураховуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, Комісія дійшла висновку про необхідність внесення рекомендації про призначення Іванісової Л.О. на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визнати суддю Ленінського районного суду міста Харкова Іванісову Лідію Олександрівну такою, що відповідає займаній посаді.
Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя про призначення Іванісової Лідії Олександрівни на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова.
Головуючий Олексій ОМЕЛЬЯН
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
