Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Сватівського районного суду Луганської області Бабічевої Любові Петрівни на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 4:

головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач),

членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА,

за участі:

судді Сватівського районного суду Луганської області Бабачевої Любові Петрівни,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Сватівського районного суду Луганської області Бабічевої Любові Петрівни на відповідність займаній посаді,

встановила:

І. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 06 серпня 2010 року № 802/2010 Бабічеву Любов Петрівну призначено на посаду судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області строком на п’ять років (дата складення присяги судді – 17 серпня 2010 року).

Рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 прикріплено суддів Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області до Рубіжанського міського суду Луганської області, зокрема суддю Бабічеву Л.П.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 09 квітня 2015 року  № 16/зп-15 прикріплено суддів місцевих загальних судів Луганської області до Рубіжанського міського суду Луганської області, зокрема суддю Бабічеву Л.П.

Указом Президента України від 07 серпня 2017 року № 212/2017 суддю Бабічеву Л.П. призначено суддею Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області та переведено шляхом відрядження строком до шести місяців на роботу на посаді судді Буринського районного суду Сумської області.

Указом Президента України від 19 липня 2018 року № 212/2018 суддю Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області Бабічеву Л.П. переведено шляхом відрядження строком до одного року на роботу на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16 липня 2019 року № 1863/0/15-19 суддю Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області Бабічеву Л.П. переведено на посаду судді Сватівського районного суду Луганської області.

Рішенням Верховного Суду від 04 травня 2022 року № 118/0/149-22 відряджено суддю Сватівського районного суду Луганської області Бабічеву Л.П. до Царичанського районного суду Дніпропетровської області для здійснення правосуддя.

Рішенням Комісії від 26 квітня 2018 року № 99/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області (нині судді Сватівського районного суду Луганської області) Бабічевої Л.П.

Рішенням Комісії від 27 липня 2018 року № 181/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Бабічевої Л.П. Цим же рішенням Комісія допустила Бабічеву Л.П. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема, Бабічевої Л.П.

За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок від 24 лютого 2019 року.

Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 червня 2024 року № 152/зп-24, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно, зокрема, суддів, яких обрано безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких надійшли висновки Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 11 червня 2024 року справу Бабічевої Л.П. розподілено члену Комісії Гацелюку В.О.

Комісією досліджено досьє Бабічевої Л.П., проведено з нею співбесіду та встановлено таке.

І. Критерій професійної компетентності.

1. Рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування – Бабічева Л.П. набрала 88,875 бала.

2. Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконаного практичного завдання – Бабічева Л.П. набрала 76,5 бала.

Відповідно до пункту 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 43/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами), (далі – Положення), мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді − 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 165,375 бала, що становить більше 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

3. Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР); судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону.

Бабічевій Л.П. не визначено спеціалізації, однак рішеннями зборів суддів Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року та від 01 вересня 2022 року її визначено слідчим суддею та суддею, який здійснює розгляд кримінальних проваджень щодо неповнолітніх.

Суддею за періоди 2012–2014 років та 2017–2024 років розглянуто 9 749 справ та 350 матеріалів (всього 10 029 справ і матеріалів).

У 2012–2014 роках та 2017–2024 роках загальний показник середньорічного судового навантаження Бабічевої Л.П. був вищим за показник середнього судового навантаження на одного суддю Сватівського районного суду Луганської області та Царичанського районного суду Дніпропетровської області.

Судові рішення, ухвалені суддею Бабічевою Л.П., скасовувались та змінювались судом апеляційної інстанції, проте відсоток скасування та зміни судових рішень порівняно з кількістю розглянутих справ та оскаржених судових рішень є незначним.

Матеріали досьє не містять інформації про рішення, постановлені за участі судді Бабічевої Л.П., які були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями та за результатами яких було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань.

Адміністративні посади суддя не займала.

До органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Бабічева Л.П. не обиралася.

Комісією також надано оцінку порушенням суддею строків оприлюднення тексту судових рішень в ЄДРСР (1 086 судових рішень внесено до ЄДРСР з порушенням строків за період 2017–2024 років). Крім того, є судові рішення, які оприлюднено значно пізніше, ніж це передбачено законом:

- у справі № 426/10945/19 прострочено 101 день (постанова від 16 вересня 2019 року, надіслано до ЄДРСР 27 грудня 2019 року);

- у справі № 426/12474/19 прострочено 66 днів (постанова від 21 жовтня 2019 року, надіслано до ЄДРСР 27 грудня 2019 року);

- у справі № 426/2266/21 прострочено 155 днів (ухвала від 23 липня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 31 грудня 2021 року);

- у справі № 589/2033/13 прострочено 101 день (ухвала від 23 серпня 2017 року, надіслано до ЄДРСР 08 грудня 2017 року);

- у справі № 574/975/17 прострочено 113 днів (рішення від 29 серпня 2017 року, надіслано до ЄДРСР 27 грудня 2017 року);

- у справі № 589/2033/13 прострочено 87 днів (ухвала від 05 вересня 2017 року, надіслано до ЄДРСР 08 грудня 2017 року);

- у справі № 574/1047/17 прострочено 84 дні (рішення від 20 вересня 2017 року, надіслано до ЄДРСР 19 грудня 2017 року);

- у справі № 574/1089/17 прострочено 69 днів (ухвала від 06 жовтня 2017 року, до ЄДРСР надіслано 20 грудня 2017 року);

- у справі № 574/1090/17 прострочено 69 днів (ухвала від 06 жовтня 2017 року, надіслано до ЄДРСР 20 грудня 2017 року);

- у справі № 574/1132/17 прострочено 50 днів (ухвала від 23 жовтня 2017 року, надіслано до ЄДРСР 20 грудня 2017 року).

Крім того, суддею з порушення процесуальних строків розгляду за період 2012–2023 років розглянуто 126 судових справ. 

Комісія враховує, що суддя працює з великим навантаженням. Водночас такі факти, навіть з урахуванням значного навантаження на суддю, негативно впливають на оцінку зазначеного показника, а тому за  результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила його у 70 балів.

4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.

Із матеріалів суддівського досьє Комісією встановлено, що Бабічева Л.П. у 2012 році, 2014 році, 2016–2019 роках, 2022−2024 роках підвищувала фаховий рівень у Національній школі суддів України.

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила діяльність судді щодо підвищення фахового рівня у 2 бали.

ІІ. Критерій особистої компетентності.

1. Когнітивні якості особистості оцінено за показниками: логічне мислення; абстрактне мислення; вербальне мислення; загальний показник.

2. Емотивні якості особистості оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність; контроль емоцій; контроль імпульсів; патопсихологічні ризики.

3. Мотиваційно-вольові якості особистості оцінено за показниками: відповідальність; стійкість робочої мотивації; рішучість; дисциплінованість; кооперативність; здатність відстоювати власні переконання.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій особистої компетентності у 64 бали.

ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

1. Комунікативність оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

2. Організаторські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

3. Управлінські властивості особистості оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій соціальної компетентності у 89 балів.

ІV. Критерій професійної етики та доброчесності.

1. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 80 балів.

2. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 85 балів.

3. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політична нейтральність, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону, наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами; далі – Регламент), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

V. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511-IX) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник ГРД.

У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. 

Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

Частиною п’ятою статті 83 Закону передбачено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону. 

Відповідно до пункту 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення визначено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).

Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

У главі 3 розділу ІІ Положення визначено показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному критерію.

Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди).

Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як: когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).

Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як: комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).

Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.

Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Водночас, оцінюючи відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія мала би виходити з таких засадничих положень.

Пунктом 34 розділу ІІІ Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку ГРД про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.

Відповідно до пункту 120 параграфа 9 розділу ІІІ Регламенту висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади і утвердження авторитету правосуддя. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати зусиль до того, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини за сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України (Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)») і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, викладеними у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.

Так, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюватимуться законом.

Відповідна процедура здійснюватиметься виключно за вказаними критеріями та у порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та буде тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеціанської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».

Крім того, повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», будуть припинені із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді у порядку, визначеному законом. Надалі на посаду судді призначатимуться особи, які відповідатимуть усім вимогам, передбаченим змінами до Конституції України, з урахуванням певних особливостей (наприклад, без необхідності таким особам проходити навчання в Національній школі суддів, якщо особа вже працювала суддею протягом п’яти років, тощо).

На тимчасовість кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді та дотримання гарантій суддів під час його проведення звернула увагу і Венеціанська комісія у своєму висновку від 26 жовтня 2015 року № 803/2015 щодо проєкту змін до Конституції України в частині правосуддя, зазначивши в пункті 36 таке:

«У своєму спільному висновку «Щодо Закону «Про судоустрій і статус суддів» і внесення змін до Закону «Про Вищу раду юстиції» Венеціанська комісія й Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права, безумовно, врахували пояснення органів української влади про те, що необхідно зробити вибір: або звільнити всіх суддів і запропонувати їм повторно подати свої кандидатури на зайняття посад, або оцінити їх у спосіб, запропонований в законі. Венеціанська комісія й Директорат висловили свою думку про те, що «може бути необхідним і виправданим вжити надзвичайних заходів» для подолання «корупції і некомпетентності працівників судових органів, які є результатом політичного впливу на призначення суддів у попередній період», але «звільнення кожного з представників судової влади, призначеного на посаду у відповідний період, не буде належним вирішенням проблем, зазначених владою». Крім того, вони підкреслили, що навіть «такий захід, як кваліфікаційне оцінювання, передбачене статтею 6 Перехідних положень, слід розглядати як цілком винятковий і такий, що має підпадати під надзвичайно суворі гарантії захисту тих суддів, які відповідають зайнятій посаді», а також що «це питання має більш детально розглядатися в правовому положенні основної частини Закону та вимагає підкріплення в Конституції».

Венеціанська комісія вважає, що незрозуміло, чи призначено це перехідне положення Конституції забезпечити конституційне підкріплення не лише для процедури оцінювання, передбаченої в пункті 6 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», але й для процедури перевірки, викладеної в Законі України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», чи люстраційної процедури, передбаченої в Законі України «Про очищення влади». Венеціанська комісія вважає, що існування декількох паралельних частково збіжних процедур є вкрай проблематичним, оскільки оцінювання професіоналізму, етичності та доброчесності всіх суддів може бути тільки винятковим заходом, що вимагає найвищої міри обережності: паралельне здійснення істотно різних процедур різними органами навряд чи забезпечить дотримання обов’язкових гарантій для суддів, які дійсно відповідають цим критеріям. Венеціанська комісія вважає, що надзвичайні заходи мають бути обмежені в часі й повинні вживатися швидко та ефективно» (пункт 38).

Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із започаткуванням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу необхідно запровадити кваліфікаційне оцінювання суддів. Кваліфікаційне оцінювання суддів зумовлене істотною метою, що полягає у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98–99).

Водночас, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, звільнення судді внаслідок невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правом судді на приватність.

І хоча слід зважати на презумпцію, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.

Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.

З огляду на вказане кваліфікаційне оцінювання здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (далі – КО на здатність) та оцінювання відповідності судді займаній посаді (далі – КО на відповідність) – не є тотожними процедурами, незважаючи на однакові правила їх проведення. 

КО на здатність здійснюється з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Це «стандартна» процедура в межах суддівської кар’єри, що дає підстави для переходу судді з нижчої до вищої інстанції або зміни спеціалізації. 

КО на відповідність – особлива процедура, встановлена Конституцією України (підпункт 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення»). Вона стосується всіх суддів, яких на момент набрання чинності конституційними змінами 2016 року призначено на посаду строком на п’ять років або обрано на посаду безстроково. Тобто всі особи, які на той момент були суддями, несуть конституційний обов’язок проходження КО на відповідність.

На відміну від обмежених у часі приписів підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, положення щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, передбачені главою 1 розділу V Закону, розраховані на постійне застосування.

Отже, Законом встановлено дві різні процедури оцінювання:

1) оцінювання судді на відповідність займаній посаді;

2) кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Вочевидь основними відмінностями цих процедур є:

темпоральний характер (КО на відповідність є одноразовою ad hоc процедурою, тоді як КО на здатність є повторюваним процесом із можливістю проходження суддею цієї процедури необмежену кількість разів);

мета (КО на здатність має на меті визначення найкращих кандидатів на посади суддів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, тоді як мета КО на відповідність полягає у визначенні відповідності осіб, які вже володіють статусом судді, займаним посадам);

наслідки (негативним наслідком КО на відповідність є звільнення судді з посади, а КО на здатність – припинення участі в конкурсі).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 зробила висновки щодо відмінності процедур на підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та відповідності займаній посаді і змінила раніше застосований підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень Комісії за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ухвалених до набрання чинності змінами до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, внесеними Законом України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» (пункт 110).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 січня 2025 року у справі № 9901/529/19 дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 10 квітня 2019 року № 69/ко-19 в частині абзацу третього резолютивної частини щодо визнання порядку набрання чинності, вказавши у мотивувальній частині постанови, що зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 (пункти 88–89).

Раніше Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 вже сформувала відмінність між процедурами кваліфікаційного оцінювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності: «Інформація із суддівського досьє використовується під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів для цілей встановлення відповідності його займаній посаді судді чи продовження кар’єри з метою зайняття посади в іншому суді. Використання інформації про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є формою (елементом) охоплення і застосування значеннєвих обставин, котрі за професійними та морально-етичними ознаками характеризують здатність позивача бути суддею. Потрібно ще раз нагадати, що кваліфікаційне оцінювання за законом не є дисциплінарним провадженням; це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею» (пункт 18).

У цьому ж рішенні Велика Палата Верховного Суду встановила критерії оцінки судді за процедурою кваліфікаційного оцінювання на відповідність: «Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя». Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об’єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні» (пункт 15).

З цього випливає, що звільнення судді з посади за результатами КО на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати мають прямо підтверджувати нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень» з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.

У справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) ЄСПЛ зазначив, що звільнення з посади є серйозним, якщо не найсерйознішим дисциплінарним покаранням, яке може бути застосовано до особи. Застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті людини, вимагає розгляду переконливих доказів, що стосуються етичних норм, доброчесності та професійної компетентності людини (пункт 403).

Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Зважаючи на наведені вище відмінності між процедурами кваліфікаційного оцінювання, Комісія виходить із більш високих вимог до спростування презумпції доброчесності судді порівняно з кандидатом на посаду судді з урахуванням змісту критерію доброчесності, визначеного законодавцем у статті 69 Закону.

Згідно з пунктом 10 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний  підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання, слід тлумачити цю норму як обов’язок судді взяти у ньому участь шляхом, зокрема, активної реалізації права бути заслуханим у разі виникнення сумнівів Комісії в його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.

Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності, спростування такого сумніву відбувається в результаті реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також шляхом реалізації суддею права на надання Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з метою, спростування такого сумніву.

Пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа № 9901/623/18) установлена легітимна мета дій Комісії щодо з’ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання (пункт 38).

VІ. Зміст проведеної Комісією співбесіди із суддею.

Співбесіду із Бабічевою Л.П. проведено 03 квітня 2025 року (оголошено перерву в засіданні) та 16 липня 2025 року.

Після проголошення доповіді за результатами дослідження досьє судді надано можливість доповнити, уточнити чи спростувати озвучену інформацію.

Члени Комісії послідовно обговорили із суддею показники щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також інші показники, оцінювання яких потребувало уточнення з метою прийняття остаточного рішення щодо відповідності судді займаній посаді.

Під час співбесіди суддею Бабічевою Л.П. надано такі ж пояснення, які зазначені в письмових поясненнях, надісланих до Комісії 09 грудня 2024 року та 31 березня 2025 року.

Крім того, Бабічевою Л.П. надано пояснення щодо підстав змін і скасування судових рішень та причин несвоєчасного оприлюднення тексту судових рішень в ЄДРСР.

VІІ. Результати оцінювання судді на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності. 

З метою встановлення відповідності судді критеріям доброчесності і професійної етики Комісія дослідила матеріали суддівського досьє, у тому числі письмові пояснення Бабічевої Л.П. від 09 грудня 2024 року та 31 березня 2025 року щодо питань, викладених у висновку ГРД, затвердженому 17 березня 2025 року, який було скасовано рішенням ГРД від 15 липня 2025 року про скасування висновку та надання Комісії інформації.

До Комісії 28 березня 2025 року надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Сватівського районного суду Луганської області Бабічевої Л.П. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 17 березня 2025 року.

У висновку ГРД зазначила, що, проаналізувавши інформацію про суддю Сватівського районного суду Луганської області Бабічеву Л.П., виявлено дані, які дають підстави для зміни висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики від 25 серпня 2019 року. Комісії надано висновок ГРД у новій редакції.

ГРД вказала, зокрема, що суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійному та особистому житті» (підпункт 6 пункту 17 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24), тому що суддя та її родичі неодноразово здійснювали поїздки на тимчасово окуповану.

Крім того, суддя ухвалювала рішення російською мовою.

На адресу Комісії 16 липня 2025 року надійшло рішення ГРД про скасування та надання комісії інформації, затверджене 15 липня 2025 року.

Зазначена інформація ГРД містить ті ж зауваження, що і висновок.

Стосовно неодноразового здійснення родичами поїздок на тимчасово окуповану територію та відвідування суддею цієї ж території Бабічева Л.П. пояснила, що батьки є пенсіонерами та проживають на тимчасово окупованій території. У період 2015–2022 років батьки неодноразово перетинали лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями України у зв’язку із необхідністю оформлення продовження виплати пенсії, отримання платіжних карток в установах банку для отримання пенсії, періодичного проходження відповідної фізичної ідентифікації в установах банку, яка була передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637, а також необхідністю придбання ліків, проходження лікування, вирішення соціально-побутових питань.

Бабічева Л.П. ж відвідувала тимчасово окуповану територію України у період з 29 грудня 2015 року до 14 січня 2016 року у зв’язку із необхідністю провідати хвору матір, що підтверджується відповідними документами, та з метою вивезення особистих речей з міста ІНФОРМАЦІЯ_1 Луганської області.

Стосовно ухвалення судових рішень російською мовою суддя пояснила, що згідно з частиною третьою статті 10 Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Частини перша та друга статі 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року, який був чинним з 10 серпня 2012 року до 28 лютого 2018 року, встановлювали, що в межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 зазначеного закону поширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами).

Частиною другою статті 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» визначено, що в контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені в цьому законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

Статтею 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15 травня 2003 року № 802-IV встановлено, що положення Хартії  застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.

Згідно з рішенням Луганської обласної ради від 17 серпня 2012 року №14/7 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про засади державної мовної політики» російська мова належить до регіональних мов або мов меншин України, запропоновано місцевим органам державної влади взяти участь у виконанні в Луганській області вказаного закону.

Законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, давало правову підставу судді при здійсненні функції правосуддя використовувати одну з вказаних регіональних мов.

Частиною четвертою статті 12 Закону від 07 липня 2010 року (у редакції, чинній з 03 серпня 2010 року до 28 березня 2015 року), було передбачено, що у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 12 грудня 2011 року №17-рп/2011 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення, зокрема, частин четвертої, п’ятої статті 12 Закону від 07 липня 2010 року, згідно з якими допускається  використання в судах, поряд з державною, регіональних мов або мов меншин.

Частиною першою статті 19 Кримінально-процесуального кодексу України, затвердженого та введеного в дію Законом УРСР від 28 грудня 1960 року, (у редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16 квітня 1984 року) визначено, що судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення певної місцевості.

Законом України «Про засади державної мовної політики» статтю 19 Кримінально-процесуального кодексу України, затвердженого та введеного в дію Законом УРСР від 28 грудня 1960 року, викладено в новій редакції, а саме: мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону  України «Про  засади державної мовної політики».

Статтею 15 Закону України «Про засади державної мовної політики» (чинного з 10 серпня 2012 року до 28 лютого 2018 року) визначено, що мовою роботи та актів з питань досудового розслідування, дізнання і прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування, дізнання та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача.

Судом при розгляді таких кримінальних справ було роз’яснено учасникам справи положення статті 19 Кримінально-процесуального кодексу України та статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

При визначенні мови судочинства під час розгляду вказаних справ судом було враховано думки та клопотання учасників справи, те, що досудове розслідування проводилось російською мовою та всі процесуальні документи в ході досудового розслідування було складено російською мовою, а також було враховано положення частини другої статті 7, частини першої та частини другої статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

У кримінальних справах за клопотанням учасників справи судочинство здійснювалось російською мовою, тому судові рішення було складено російською мовою. Здійснення судочинства російською мовою в цих справах не суперечило частині четвертій статті 12 Закону від 07 липня 2010 року, частині першій статті 19 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, якими допускалось використання в судах поряд з державною регіональної мови та мови меншин.

Комісія вважає пояснення судді прийнятними та такими, що повністю спростовують обґрунтований сумнів у відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.

VІІІ. Результати оцінювання судді на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності. 

Як встановлено пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення, відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації ГРД (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія не виявила відомостей про невідповідність витрат і майна судді та членів сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, невідповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, вимогам стосовно політичної нейтральності, про недотримання Кодексу суддівської етики та обставини, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону. До дисциплінарної відповідальності суддя Бабічева Л.П. не притягувалася.

Даних щодо невідповідності судді Бабічевої Л.П. антикорупційному критерію Комісією під час дослідження досьє не встановлено.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених пунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть указувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Комісія під час проведення співбесіди оцінила показники критеріїв професійної етики та доброчесності в 140 балів кожний.

ІX. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання судді. 

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Сватівського районного суду Луганської області Бабічева Л.П. набрала 835,375 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	88,875	237,375
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	76,5
	Ефективність здійснення правосуддя	70
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	2
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	64	64
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	89	89
Професійна етика	Показники професійної етики	140	220
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	80
Доброчесність	Показники доброчесності	140	225
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	85
Всього			835,375

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Сватівського районного суду Луганської області Бабічева Любов Петрівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 835,375 бала.

Визнати суддю Сватівського районного суду Луганської області Бабічеву Любов Петрівну такою, що відповідає займаній посаді.

Головуючий                                                                                                      Віталій ГАЦЕЛЮК

Члени Комісії:                                                                                                  Олег КОЛІУШ       

                                                                                                                            Руслан МЕЛЬНИК