Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Галини ШЕВЧУК,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач), Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Тамари КОМШЕЛЮК,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Лілії СЕКЕЛИК,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Комшелюк Тамари Оруджалієвни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.11.2016 № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.02.2024 № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою, другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
Пунктами 1.3‒1.4 вказаного положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Комшелюк Тамара Оруджалієвна, дата народження – _________, громадянка України.
У 2005 році Комшелюк Т.О. закінчила Національну академію внутрішніх справ, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста МВ № 10017257 від 31.03.2005).
Вченого звання та наукового ступеня кандидат не має.
Викладацької діяльності Комшелюк Т.О. не здійснювала.
Свою професійну діяльність Комшелюк Т.О. розпочала у 2001 році на посаді помічника голови Маньківського районного суду Черкаської області. З 2008 року до 2010 року працювала на посаді керівника апарату Маньківського районного суду Черкаської області.
Указом Президента України від 30.04.2010 № 590/2010 Комшелюк Т.О. призначено на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду строком на п’ять років.
Указом Президента України від 03.04.2017 № 95/2017 Комшелюк Т.О. призначено на посаду судді цього суду безстроково.
До органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Комшелюк Т.О. не обиралася, адміністративних посад не займала.
Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.05.2019 № 180/ко-19 суддя Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Т.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 796,75 бала. Суддю Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Т.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася Комшелюк Т.О. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 84/ас-24 Комшелюк Т.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 16.10.2024 № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу.
Комшелюк Т.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 13.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Комшелюк Т.О. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.
Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Комшелюк Т.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 22.04.2026 № 46/зп-26 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Рівненського апеляційного суду в межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 24.04.2026 доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Комісія встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).
За результатами спеціальної перевірки Комшелюк Т.О. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 26.06.2026 № 21.2-476/26.
Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного агентства з питань запобігання корупції, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Комшелюк Т.О. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
ГРД 25.08.2026 надала Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Комшелюк Т.О. критеріям доброчесності та професійної етики.
На спростування висновку ГРД кандидатом Комшелюк Т.О. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 27.08.2026 проведено співбесіду з кандидатом Комшелюк Т.О., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії від 27.08.2026 № 468/ас-25 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Комшелюк Т.О. набрала 689,56 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Комшелюк Т.О. набрала 356,90 бала; за критерієм особистої компетентності – 38,66 бала; за критерієм соціальної компетентності – 39 балів; за критерієм доброчесності та професійної етики – 255 балів.
Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Комшелюк Т.О. набрала 689,56 бала, що становить більше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 25.08.2026 затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Комшелюк Т.О. критеріям доброчесності та професійної етики.
1. ГРД у пункті 1 висновку зазначає, що Комшелюк Т.О. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам» (підпункт 2 пункту 18, підпункт 5 пункту 21, підпункт 1 пункту 22 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
На думку ГРД, кандидат не надала достовірну та відому їй інформацію в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаною, а задекларована вартість майна не відповідає реальній вартості набуття. Право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором набуто кандидатом за ціною, що істотно відрізняється від ринкової вартості.
Підставою для такого висновку стало придбання кандидатом 15.11.2014 автомобіля «Honda CR-V» 2013 року випуску, вартість якого в декларації за 2015 рік зазначено в розмірі 100 000 грн, що на дату набуття відповідало близько 6 240 дол. США.
ГРД зазначає, що така вартість істотно відрізняється від ринкової вартості аналогічних автомобілів у відповідний період. Зокрема, архівні оголошення свідчать, що у червні 2014 року «Honda CR-V» 2013 року пропонувалася за 32 000 дол. США, у листопаді 2015 року – 35 000 дол. США, а у січні 2018 року – за 809 781 грн (близько 29 770 дол. США). На думку ГРД, така суттєва різниця не може бути пояснена звичайними коливаннями цін, технічним станом чи винятковими умовами угоди без належного документального підтвердження.
ГРД вважає, що декларування вартості автомобіля, яка істотно не відповідає його орієнтовній ринковій вартості, свідчить про надання недостовірної інформації щодо власних активів та створює обґрунтовані сумніви щодо фінансової спроможності кандидата набути такий транспортний засіб і джерел походження коштів. Така поведінка, на переконання ГРД, не відповідає вимогам чесності, відкритості та прозорості, встановленим для судді, зокрема стандартам, передбаченим статтею 3 Кодексу суддівської етики та Бангалорськими принципами поведінки судді.
За таких обставин ГРД дійшла висновку, що факт придбання автомобіля за суттєво заниженою порівняно з ринковою ціною та відображення такої вартості в декларації формує обґрунтовані сумніви щодо доброчесності кандидата, відповідності її поведінки стандартам професійної етики та є підставою для негативної оцінки за критерієм доброчесності.
2. ГРД у пункті 2 висновку зазначає, що Комшелюк Т.О. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «сумлінність» (підпункт 4 пункту 19, підпункт 2 пункту 17 Показників).
На думку ГРД, кандидат не дотримувалась етичних норм, допускаючи поведінку, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що вона здатна виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно. Кандидат не утрималась від діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень.
ГРД зазначає, що за результатами аналізу інформації Рівненського окружного адміністративного суду та матеріалів суддівського досьє встановлено випадки ухвалення Комшелюк Т.О. судових рішень у періоди її тимчасової непрацездатності, відпустки та навчання.
Зокрема, 11.02.2011 – у справах № 2а/1770/606/2011, № 2а/1770/612/2011, № 2а/1770/574/2011 (два рішення), № 2а/1770/602/2011, № 2а/1770/604/2011, коли кандидат була тимчасово непрацездатною (11.02.2011–15.02.2011); 10–17.11.2014 – у справах № 817/2955/14, № 817/3207/14, № 817/2958/14, № 817/3288/14, № 817/3286/14, № 817/3276/14, № 817/2965/14, № 817/2971/14, № 817/3489/14, № 817/3487/14, № 817/3480/14 – у період тимчасової непрацездатності судді (10.11.2014–20.11.2014) та навчання (26–27.11.2014); 01.12.2014 – у справі № 817/3392/14 під час навчання (01–12.12.2014); 29.12.2014 – у справах № 817/3491/14, № 817/3392/14, № 817/3712/14, № 817/3439/14, № 817/3070/14 під час щорічної відпустки (29–31.12.2014); 16.01.2015 – у справі № 817/52/15 під час навчання; 04.08.2017 – у справі № 817/1162/17 під час тимчасової непрацездатності (04–11.08.2017); 10.06.2020 – у справах № 460/2761/20, № 817/1383/18, № 460/3475/19, № 460/2820/20, № 460/2683/20, № 460/2761/20 під час навчання; 05.07.2022 – у справі № 460/15670/22 під час підвищення кваліфікації; 13.06.2023 – у справах № 460/40345/22 та № 460/35941/22 під час щорічної відпустки (12–16.06.2023).
ГРД вважає, що наведені розбіжності між офіційними даними про відсутність кандидата на робочому місці та датами ухвалення нею судових рішень породжують обґрунтовані сумніви щодо реального здійснення нею правосуддя в зазначені періоди. Оскільки ухвалення судових рішень є складовою здійснення правосуддя, суддя особисто несе відповідальність за кожне прийняте рішення. У зв’язку з цим ухвалення рішень у періоди відпустки, тимчасової непрацездатності чи навчання може свідчити про неналежну організацію професійної діяльності та недотримання стандартів особистої участі й відповідальності судді, що, на думку ГРД, створює сумніви щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Додатково ГРД надано інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснень кандидата, а саме:
1. Стосовно вартості нерухомого майна. У деклараціях за 2017–2019 роки кандидат зазначала квартиру в місті Рівному площею 62 кв. м як об’єкт незавершеного будівництва, задекларувавши витрати на її придбання в розмірі 409 200 грн, що становить близько 6 600 грн за 1 кв. м і приблизно на 32 % менше за прогнозний показник опосередкованої вартості спорудження житла в Рівненській області на 2017 рік. Крім того, у декларації за 2019 рік кандидат зазначила нежитлове приміщення площею 10 кв. м за тією самою адресою як об’єкт незавершеного будівництва, а з 2020 року — як об’єкт нерухомості, набутий у власність 06.08.2020, вартістю 1 500 грн. ГРД вважає, що наведені обставини потребують пояснень щодо умов набуття майна, визначення його вартості та фактично понесених витрат.
2. Стосовно декларування права користування житлом. У письмових майнових деклараціях за 2012–2015 роки кандидат не зазначала нерухомого майна, придатного для проживання її та членів сім’ї. Водночас в електронній декларації за 2015 рік вона задекларувала квартиру в місті Рівному площею 45 кв. м, якою користувалася з 2011 року на підставі позики. У зв’язку з цим ГРД вважає за необхідне з’ясувати причини невідображення відповідних відомостей у попередніх деклараціях та умови користування квартирою.
3. Стосовно декларації доброчесності судді за 2019 рік. У пункті 17 декларації кандидат одночасно зазначила варіанти «підтверджую» та «не підтверджую» щодо твердження про неприйняття нею одноособово або в колегії судових рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». ГРД вважає за необхідне з’ясувати причини зазначення взаємовиключних відповідей та те, яка з них відповідає дійсності.
4. Стосовно розгляду справи про доступ до публічної інформації. 20.03.2023 кандидат закрила провадження у справі № 460/2556/23 за позовом журналіста до Рівненської обласної прокуратури, вважаючи позовні вимоги добровільно виконаними після надання позивачці копії договору із прихованими істотними умовами. Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу як передчасну та необґрунтовану, а за результатами нового розгляду позов було задоволено. ГРД вважає, що з огляду на суспільний інтерес до доступу до інформації про розпорядження комунальним майном кандидату слід пояснити мотиви ухваленого рішення та висловити позицію щодо висновків суду апеляційної інстанції.
5. Стосовно якості судового рішення в податковому спорі. У публікації громадської організації «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» порушено питання обґрунтованості рішення кандидата від 20.01.2025 у справі № 460/14323/24 за позовом фізичної особи – підприємця щодо оскарження податкових повідомлень-рішень. За твердженням авторів публікації, суд першої інстанції не надав належної оцінки окремим доказам та аргументам позивача, зокрема щодо договору комісії, а також дослідив обставини, які не входили до предмета перевірки. Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.04.2025 вказав на недоліки судового рішення. У зв’язку з цим ГРД звертає увагу на необхідність з’ясування позиції кандидата щодо наведених зауважень до мотивування та обґрунтованості судового рішення.
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Комісією у пленарному складі 27.10.2026 проведено співбесіду з кандидатом.
Під час співбесіди з Комісією у пленарному складі кандидат надала пояснення щодо обставин, які були предметом дослідження Комісії у складі колегії. Загалом вони відповідали наданим нею раніше поясненням.
Стосовно обставин придбання автомобіля «Honda CR-V» 2013 року випуску Комшелюк Т.О. пояснила, що 15.11.2014 придбала його за 100 000 грн – фактично сплачена нею сума, яку вона відобразила в декларації за 2015 рік. На підтвердження зазначеної вартості кандидат надала довідку-рахунок серії ВІА № 9886553 від 15.11.2014 та нотаріально засвідчену заяву продавця від 23.04.2019, у якій підтверджено продаж автомобіля саме за такою ціною. Вона також зазначила, що придбала автомобіль за рахунок власних заощаджень, а аналогічні пояснення та документи вже надавала Комісії під час кваліфікаційного оцінювання у 2019 році.
Пояснюючи істотну різницю між ціною придбання автомобіля та наведеними ГРД ринковими показниками, кандидат повідомила, що транспортний засіб мав пошкодження внаслідок ДТП, зокрема були пошкоджені його задня частина, кришка багажника та бампери. За її словами, перед придбанням вона залучила спеціаліста для перевірки технічного стану автомобіля, а після придбання за власний рахунок відремонтувала та перефарбувала багажник. Крім того, автомобіль мав базову комплектацію та пробіг близько 70 000 км, що також вплинуло на його вартість.
Кандидат зауважила, що наведені ГРД архівні оголошення стосуються інших транспортних засобів та відображають ціни пропозиції продавців, а не фактичну вартість укладених правочинів. Вона наголосила, що не сплачувала продавцю іншої суми, ніж 100 000 грн, та не мала відомостей про іншу вартість придбання автомобіля. Також Комшелюк Т.О. зазначила, що мала достатні власні заощадження для придбання автомобіля навіть дорожчого класу.
Оцінивши наведені обставини, пояснення кандидата та надані документи, Комісія у складі колегії дійшла висновку, що вони не дають достатніх підстав стверджувати, що Комшелюк Т.О. фактично придбала автомобіль за іншою ціною, ніж задекларована, або умисно зазначила недостовірні відомості в декларації.
Водночас Комісія у складі колегії звернула увагу на істотну різницю між задекларованою вартістю автомобіля та наведеними ГРД ринковими показниками. Посилання кандидата на пошкодження автомобіля внаслідок ДТП не було визнано достатнім для усунення таких сумнівів, оскільки не надано об’єктивних доказів, які б давали змогу встановити характер і ступінь пошкоджень та оцінити їх вплив на вартість транспортного засобу. Крім того, кандидат не надала переконливих відомостей про істотні відмінності придбаного нею автомобіля від транспортних засобів, зазначених в архівних оголошеннях, а також інших об’єктивних даних, які б підтверджували можливість придбання аналогічного автомобіля у відповідний період за ціною, близькою до 100 000 грн.
Комісія у складі колегії погодилася з тим, що наведені ГРД оголошення відображають ціни пропозиції інших автомобілів і самі собою не доводять фактичної ринкової вартості саме транспортного засобу, придбаного кандидаткою.
За результатами оцінювання Комісія у складі колегії дійшла висновку, що встановлені обставини не є достатніми для висновку про невідповідність Комшелюк Т.О. критеріям доброчесності та професійної етики, однак у сукупності свідчать про наявність обґрунтованого сумніву за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав». Ураховуючи наведене, Комісія у складі колегії вирішила зменшити бали кандидата за відповідним показником на 15 балів.
Комісія у пленарному складі, дослідивши пункт 1 висновку ГРД, письмові та надані під час засідання пояснення Комшелюк Т.О., надані нею документи та висновки, викладені в рішенні Комісії у складі колегії від 27.08.2026 № 468/ас-25, погоджується з оцінкою встановлених обставин та висновком про наявність обґрунтованого сумніву за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».
Водночас Комісія у пленарному складі вважає за необхідне наголосити, що встановлена істотна різниця між задекларованою вартістю автомобіля та його орієнтовною ринковою вартістю з огляду на відсутність належних об’єктивних доказів, які б пояснювали таку різницю, є обставиною, що потребує критичної оцінки. Від судді очікується не лише достовірне декларування фактично сплачених коштів, а й відповідальне ставлення до обставин набуття майна, які повинні бути зрозумілими та переконливими для стороннього спостерігача. Документальне підтвердження ціни правочину не усуває сумнівів щодо її відповідності ринковій вартості, якщо істотне відхилення від такої вартості залишається належним чином не поясненим.
На переконання Комісії у пленарному складі, кандидат, претендуючи на посаду судді, мала забезпечити належне обґрунтування обставин придбання автомобіля за ціною, яка істотно відрізняється від вартості аналогічних транспортних засобів. Натомість надані нею пояснення щодо технічного стану автомобіля та його пошкоджень не підтверджені достатніми та об’єктивними доказами, а тому не можуть вважатися переконливим поясненням такої різниці. За таких обставин Комісія у пленарному складі вважає, що встановлений сумнів є істотним і свідчить про недостатню переконливість пояснень Комшелюк Т.О щодо законності та прозорості обставин набуття майна.
З огляду на викладене Комісія у пленарному складі погоджується з висновком Комісії у складі колегії про наявність обґрунтованого сумніву за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».
Стосовно обставин, викладених у пункті 2 висновку ГРД, щодо ухвалення судових рішень у періоди тимчасової непрацездатності, перебування у щорічній відпустці та проходження навчання, Комшелюк Т.О. пояснила, що наведений ГРД перелік містить неточності щодо дат ухвалення окремих рішень та повторно зазначені справи.
Однак кандидат підтвердила, що окремі рішення дійсно були датовані періодами її тимчасової непрацездатності та навчання. З огляду на давність подій вона не змогла достовірно відтворити обставини їх підготовки та оформлення, припустивши, що проєкти рішень могли бути підготовлені завчасно, до початку відповідних періодів відсутності. Щодо рішень від 29.12.2014 зазначила, що справи, ймовірно, були опрацьовані до початку відпустки. Крім того, пояснила, що навчання 10.06.2020 тривало сім годин, однак від виконання обов’язків судді її не увільняли, тому вона могла поєднувати навчання зі здійсненням правосуддя. Аналогічно можливістю опрацювання процесуальних документів після завершення навчання пояснила ухвалення рішення 05.07.2022.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, Комісія у складі колегії перевірила відомості суддівського досьє, інформацію Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), пояснення кандидата та встановила, що частина наведених ГРД відомостей не підтвердилася або ґрунтувалася на неточному визначенні дат ухвалення судових рішень.
Комісія у складі колегії встановила, що окремі судові рішення дійсно ухвалювалися в періоди тимчасової непрацездатності та щорічної відпустки
Комшелюк Т.О.
Комісія у складі колегії також урахувала, що відповідні процесуальні документи ухвалювалися без безпосередньої присутності учасників справи, а частина з них стосувалася вирішення процесуальних питань, зокрема відкриття провадження, залишення позовної заяви без руху та виправлення описок.
Водночас Комісія у складі колегії звернула увагу, що відповідно до частини п’ятої статті 15 Закону суддя не може здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ, зокрема, під час перебування у відпустці та відсутності у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Комісія у складі колегії виходила з того, що ухвалення судового рішення є результатом здійснення суддею відповідних процесуальних повноважень, а тому факт, що рішення постановлено без участі сторін, не виключає необхідності дотримання суддею встановлених законом обмежень щодо здійснення правосуддя в період її відсутності на роботі.
Крім того, Комісія у складі колегії врахувала пояснення Комшелюк Т.О. щодо можливого попереднього опрацювання справ, відсутність можливості достовірно відтворити технічні обставини підготовки окремих рішень з огляду на давність подій, а також те, що проходження навчання не в усіх випадках супроводжувалося увільненням від виконання суддівських обов’язків.
За результатами оцінювання Комісія у складі колегії дійшла висновку, що встановлені обставини не є достатніми для висновку про невідповідність Комшелюк Т.О. критеріям доброчесності та професійної етики, однак свідчать про неналежну організацію нею виконання професійних обов’язків та наявність інших менш суттєвих порушень за показником «сумлінність». Ураховуючи сукупність установлених обставин, Комісія у складі колегії вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за відповідним показником.
Комісія у пленарному складі, дослідивши пункт 2 висновку ГРД, письмові та надані під час засідання пояснення Комшелюк Т.О., відомості суддівського досьє, інформацію ЄДРСР та висновки, викладені в рішенні Комісії у складі колегії, загалом погоджується з установленими обставинами та наданою їм оцінкою.
Водночас Комісія у пленарному складі вважає за необхідне наголосити, що дотримання суддею встановленого порядку здійснення правосуддя, зокрема недопущення ухвалення судових рішень у періоди тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці та навчанні є не лише формальною вимогою законодавства, а й складовою належної організації професійної діяльності та особистої відповідальності судді. Суддя не може самостійно визначати допустимість здійснення правосуддя в періоди, коли відповідно до закону вона не повинна виконувати суддівські повноваження, посилаючись на попередню підготовку справ або відсутність учасників судового процесу.
Комісія критично оцінює пояснення кандидата про те, що відповідні справи могли бути опрацьовані до початку відпустки або тимчасової непрацездатності, оскільки такі припущення не підтверджені об’єктивними даними та не пояснюють, чому процесуальні документи були датовані саме періодами її офіційної відсутності на роботі. Посилання на давність подій також не звільняє кандидата від необхідності надати послідовні та переконливі пояснення щодо обставин здійснення нею суддівських повноважень.
Крім того, Комісія вважає, що відсутність учасників справи під час ухвалення відповідних процесуальних рішень не може розглядатися як обставина, що істотно зменшує значення встановлених порушень. Незалежно від виду процесуального документа та порядку розгляду справи кожне судове рішення є результатом реалізації суддею владних повноважень, за здійснення яких вона несе особисту відповідальність. Відповідно, ухвалення судових рішень у періоди, коли суддя перебувала у відпустці або була тимчасово непрацездатною, не узгоджується з вимогами належної організації роботи суду та сумлінного виконання суддівських обов’язків.
Комісія також бере до уваги, що йдеться не про одиничний випадок, а про декілька епізодів, які мали місце в різні періоди професійної діяльності кандидата. Повторюваність таких випадків свідчить про недостатню увагу Комшелюк Т.О. до дотримання належного порядку здійснення правосуддя та організації власної професійної діяльності.
За таких обставин Комісія у пленарному складі вважає, що пояснення Комшелюк Т.О. не усувають обґрунтованих сумнівів щодо належного виконання нею професійних обов’язків та не дають підстав розцінювати виявлені випадки виключно як технічні або організаційні недоліки. Від судді, яка претендує на зайняття посади в суді вищого рівня, обґрунтовано очікується особливо відповідальне ставлення до здійснення правосуддя, дотримання встановлених законом обмежень та належна організація власної роботи.
Таким чином, Комісія у пленарному складі погоджується з висновком Комісії у складі колегії про наявність менш суттєвих порушень за показником «сумлінність», однак наголошує, що їх повторюваність та характер свідчать про істотні недоліки в організації кандидатом виконання суддівських повноважень.
Під час засідання Комісії у пленарному складі також було обговорено надану ГРД інформацію, яка не стала підставою для висновку, однак потребувала пояснень кандидата.
Зокрема, стосовно обставин, викладених у пункті 2 інформації ГРД, щодо користування квартирою в місті Рівному та невідображення відповідного права користування в паперових майнових деклараціях за 2012–2014 роки Комшелюк Т.О. пояснила, що з 2011 року безоплатно проживала у квартирі, власницею якої була її знайома ОСОБА_1, яка виїхала за кордон. За домовленістю з власницею вона користувалася квартирою та сплачувала комунальні платежі. Письмового договору позички чи оренди сторони не укладали, оскільки власниця не вбачала в цьому необхідності.
Невідображення квартири в паперових деклараціях кандидат пояснила тим, що керувалася методичними рекомендаціями, відповідно до яких відомості про нерухоме майно зазначалися за наявності правовстановлювального документа. Оскільки домовленість із власницею була усною, вона не вважала за необхідне вказувати квартиру в розділі щодо нерухомого майна. Водночас у деклараціях за 2013–2015 роки вона зазначала адресу цієї квартири як місце фактичного проживання, а після запровадження електронного декларування відобразила її як об’єкт користування, визначивши правову підставу користування як позичку та зазначивши дату його початку – 09.09.2011.
Кандидат наголосила, що не сприймала таке користування як отримання подарунка чи неправомірної переваги, оскільки не набула права власності на квартиру, а після припинення користування повернула її власниці. На її думку, сплата комунальних платежів не була орендною платою, а відносини з власницею мали характер звичайної безоплатної домовленості між знайомими.
Комісія у складі колегії встановила, що Комшелюк Т.О. фактично користувалася квартирою загальною площею 45 кв. м у місті Рівному з 2011 року, однак у паперових деклараціях за 2012–2014 роки не відобразила відповідного права користування. Водночас у деклараціях за 2015–2020 роки кандидат зазначала цю квартиру як об’єкт користування на підставі позички із датою початку користування 29.09.2011.
Комісія у складі колегії врахувала, що відповідно до статей 827, 828 Цивільного кодексу України позичка передбачає безоплатне користування майном, а відомості про таке право підлягають відображенню в декларації відповідно до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Водночас безоплатне користування майном за певних обставин може становити майнову вигоду, яка за наявності передбачених законом підстав може кваліфікуватися як подарунок. Такий підхід відображений, зокрема, у матеріалах Національного агентства з питань запобігання корупції та судовій практиці щодо користування майном за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.
Крім того, Комісія у складі колегії взяла до уваги, що правовідносини щодо користування квартирою виникли у 2011 році, тому їх правова оцінка має здійснюватися з урахуванням законодавства, чинного на той час. Крім того, наявні матеріали не дали змоги достовірно встановити економічний зміст домовленості між сторонами, обсяг отриманої кандидатом майнової вигоди та співвідношення такої вигоди з витратами, які вона несла у зв’язку з користуванням квартирою. За цих обставин Комісія у складі колегії не визнала доведеним факт порушення кандидатом установлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
Водночас Комісія у складі колегії звернула увагу на тривалість безоплатного користування квартирою (майже 10 років), належною особі, яка не є близькою особою кандидата, а також на невідображення відповідного права користування в паперових деклараціях за 2012–2014 роки. Зазначені обставини, на думку Комісії у складі колегії, свідчать про наявність обґрунтованого сумніву за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав», у зв’язку з чим було зменшено бали за цим показником на 15 балів.
Комісія у пленарному складі погоджується з висновками Комісії у складі колегії щодо наявності обґрунтованого сумніву за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав», однак вважає за необхідне надати встановленим обставинам оцінку.
Насамперед Комісія звертає увагу, що кандидат протягом тривалого часу з 2011 року безоплатно користувалася квартирою, яка належала особі, що не є її близькою особою. Проте сама Комшелюк Т.О. у подальших електронних деклараціях визначила правову підставу користування як позичку, тобто фактично підтвердила наявність відповідних майнових правовідносин. Отже, відсутність письмового договору не спростовує факту користування квартирою та не звільняла кандидата від обов’язку належним чином відображати відповідні відомості в деклараціях.
Комісія також враховує, що безоплатне користування нерухомим майном, яке належить сторонній особі, може створювати для користувача майнову вигоду. Сам факт того, що Комшелюк Т.О. не набула права власності на квартиру та згодом повернула її власниці, не спростовує можливості отримання такої вигоди протягом усього періоду користування. Водночас сплата комунальних платежів, на яку посилається кандидат, не свідчить про оплатний характер користування, оскільки такі платежі можуть бути лише відшкодуванням витрат, пов’язаних із фактичним споживанням комунальних послуг.
Комісія критично оцінює тривале безоплатне користування Комшелюк Т.О. квартирою, яка належала особі, що не є її близькою особою. Таке користування тривало більше дев’яти років і фактично забезпечувало кандидату можливість проживати у квартирі без необхідності нести витрати на її оренду. Крім того, квартира розташована в місті Рівному – обласному центрі, де кандидат мала можливість самостійно забезпечити себе житлом, зокрема шляхом його оренди на ринкових умовах. Однак протягом тривалого часу вона користувалася майном сторонньої особи без сплати орендної плати.
Водночас Комісія не вважає наявні матеріали достатніми для однозначного висновку про те, що таке користування становило подарунок у розумінні антикорупційного законодавства та свідчило про порушення встановлених ним обмежень. Проте це не усуває сумнівів щодо обґрунтованості та прозорості отримання кандидатом тривалої майнової переваги від особи, яка не належить до кола її близьких осіб. Від судді, особливо кандидата на посаду судді апеляційного суду, обґрунтовано очікується здатність не лише пояснити формальні підстави користування чужим майном, а й переконливо обґрунтувати обставини отримання такої переваги протягом тривалого часу.
Отже, тривале безоплатне користування квартирою, належною сторонній особі, невідображення відповідного права користування в деклараціях за 2012–2014 роки та недостатня переконливість пояснень щодо причин такого невідображення в сукупності створюють обґрунтований сумнів за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».
Оцінивши висновок ГРД у сукупності, наявну в ньому інформацію, пояснення кандидата, надані нею документи та інші відомості, досліджені під час кваліфікаційного оцінювання, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що наведені кандидатом пояснення та надані матеріали не спростовують встановлених обставин.
Наведені у висновку ГРД обставини Комісія у пленарному складі оцінює не ізольовано, а в їх сукупності та взаємозв’язку.
Відповідно до пункту 11 Показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику. Сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб’єктивній думці.
Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб’єктивними, вони повинні мати об’єктивну основу (підтверджені фактичними даними, опиратись на достовірні перевірені відомості), яка може бути перевірена та оцінена суб’єктами перевірки, але саме з погляду звичайної розсудливої людини. Водночас доказ може витікати із співіснування досить сильних, чітких і погоджених припущень чи подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справах «Єрохіна проти України» від 15.11.2012 (пункт 52), «Валерій Фуклєв проти України» від 16.01.2014 (пункт 93).
Обставини також можуть встановлюватись на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.
Для оцінки наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням, достатньо конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприймаються як переконливі) не спростовує переконань (сприйняття) щодо достатньої відповідності кандидата на посаду судді цим критеріям.
Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики в частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати поведінки, що може зашкодити авторитету суду.
Комісія також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, згідно з якою критерії відбору можуть бути суворішими в тому разі, коли йдеться про відбір суддів, які займають вищі посади в ієрархії. Так, Суд підкреслив першочергову важливість суворого процесу відбору суддів для забезпечення того, щоб на суддівські посади призначались найбільш кваліфіковані кандидати – як щодо професійної компетентності, так і щодо доброчесності. Суд зазначив, що чим вище суд перебуває в судовій ієрархії, тим більш вимогливими повинні бути критерії відбору. На думку Суду, такий відбір не лише забезпечує спроможність судового органу здійснювати правосуддя, але й має вирішальне значення з погляду забезпечення довіри громадськості до судової влади (пункт 84 рішення «Беснік проти Албанії» від 04.10.2022).
Під час закритого обговорення «ЗА» визнання кандидата на посаду судді Комшелюк Т.О. такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді проголосувало дев’ять членів Комісії (Людмила ВОЛКОВА, Ярослав ДУХ, Роман КИДИСЮК, Надія КОБЕЦЬКА, Ігор КУШНІР, Олексій ОМЕЛЬЯН, Роман САБОДАШ, Сергій ЧУМАК, Галина ШЕВЧУК) «ПРОТИ» – сім членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Віталій ГАЦЕЛЮК, Олег КОЛІУШ, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан МЕЛЬНИК, Андрій ПАСІЧНИК, Руслан СИДОРОВИЧ).
Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Таким чином, кандидат на посаду судді апеляційного загального суду
Комшелюк Т.О. визнається такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Комшелюк Тамару Оруджалієвну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Галина ШЕВЧУК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Андрій ПАСІЧНИК
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
